Школярі у містечку Ворік зібрали гроші на дві машини швидкої допомоги для України [ Редагувати ]

Школярі у маленькому англійському містечку Ворік зібрали гроші на дві машини швидкої допомоги для України. З придбанням автівок їм допомогли лондонські діаспоряни-волонтери. Вони ж і займуться доправкою швидких на передову.

Перед виїздом із Британії, машини завезли школярам, щоби показати результат їхніх благодійних зусиль. Світлана Чернецька розповість про учнівську допомогу з англійської глибинки.

Дві машини швидкої допомоги заїжджають на подвір'я одного із найстаріших навчальних закладів Англії. Автівки купили за гроші, зібрані учнями цієї школи.

О вау! Давайте пустимо молодших школярів подивитися.

Ці швидкі вже пройшли техобслуговування і готові до далекої дороги.

Коли ми доберемося до українського кордону, то прикрутимо мигалки назад, і це буде вже справжня швидка.

Діти набиваються в машину аби ближче роздивитися покупку.

Я ніколи не був всередині такої машини.

Ця швидка, хоч і секонд-генд, але повністю готова до роботи. Всередині усе необхідне обладнання для порятунку життів.

Можемо влаштовувати змагання - скільки людей поміститься в одну швидку.

Річард Ніколсон, директор фундації незалежних шкіл Воріка:

Деколи, коли ми збираємо гроші на благодійність, ми просто надсилаємо кудись гроші. Ми не бачимо негайного результату. А наш директор, вчителі й самі школярі дуже хотіли, щоби їхні зусилля мали негайний і потужний ефект в Україні. Бо ж ці швидкі поїдуть допомагати й цивільним сім'ям, і тим, хто на передовій. І хоча ми розуміємо, що наш вклад дуже маленький, але він має важливе значення.

Щоб зібрати необхідну суму - школярі влаштували благодійну ходу. Це була ідея їхнього вчителя історії. У 1999 році він влаштовував схожі марші на підтримку біженців із Косово.

Софія Томас, учениця школи Воріка:

Йти 20 миль, чесно зізнаюся, було невесело. Я була в неправильному взутті, і у мене вилізли жахливі мозолі вже на самому початку. Але воно того вартувало, подивіться.

Марта Олдріч, учениця школи Воріка:

Ми залучили наших родичів, друзів, знайомих, щоби спонсорували нашу ходу. Кожен учасник знайшов собі спонсорів і так ми назбирали гроші на ці швидкі.

Софія Томас, учениця школи Воріка:

І побачити їх зараз тут, це так круто, от вони - існують, і це завдяки нам, ми це зробили, дай п'ять.

У цій школі вже провели три благодійні заходи на підтримку України. Щойно почалася війна - влаштували збір грошей для дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ. Потім позносили речі першої потреби для біженців і відправили до кордону України та Польщі.

Джеймс Баркер, директор школи Воріка:

Я б дуже хотів розвинути бажання ділитися з іншими - у якомога більше дітей нашої школи. Бо усім нашим учням дуже пощастило з батьками та більш ніж комфортними умовами життя. Тому ми хочемо їм прищепити відчуття, що є інші люди, які не мають таких гарних можливостей і свобод, і що це їхня відповідальність - ділитися з тими, кому в житті пощастило значно менше.

Паралельно школярі вивчають більше про Україну. За останні два місяці тут провели вже два великі зібрання. На першому розповіли про початок війни. Але цього виявилося недостатньо. Тож другу зустріч присвятили історії України та причинам, які призвели до воєнних дій.

Джош Тернер, голова учнівського самоврядування школи Воріка:

Ми дуже сильно хотіли допомогти Україні, бо навіть уявити собі не можемо, яка там тяжка ситуація. Але навіть у старому доброму невеличкому Воріку люди слідкують за розвитком подій і переживають. Ми почувалися доволі безпорадно, бо ж перебуваємо так далеко від України. І дуже зраділи, що можемо допомогти хоча б чимось.

Вже сім приватних шкіл Великої Британії зголосилися придбати швидкі для України. І на цьому українські волонтери не зупиняються, переконують і інших - слідувати прикладу.

Андрій Вельгош, волонтер "United Ukraine Fellowship":

Останні 10 років я працюю з освітою, допомагаю дітям поступати в британські школи і відвідав близько 130 шкіл особисто, тобто маю особисті контакти і як тільки війна почалася, до мене прийшла ідея, що треба їх залучити до нашої діяльності, тим більше знаючи традиції британські про благочинність, тобто всі вони займаються благочинністю, я вирішив, чому би й ні та поставив собі таку ідею - одна школа - одна швидка.

Перед відправленням до України, ці швидкі завантажать медикаментами, обладнанням для операційних, харчами та засобами гігієни. Це все забезпечать волонтери із лондонської діаспори. А школярам надсилатимуть фотозвіти про роботу цих машин на передовій.

З цього невеличкого англійського містечка, обидві швидкі відправляться на схід України. Одна залишиться при лікарні у Харкові, а інша попрямує просто на лінію фронту - допомагатиме з евакуацією людей з окупованих територій.