Росіяни скинули свої основні сили на Донбас: як ЗСУ дають відсіч ворогу [ Редагувати ]

Про історичні паралелі цих двох воєн ми будемо говорити протягом усіх шести годин. Та спершу - матеріал з міця, де без перебільшення та пафосу визначається хід цієї війни. Український Донбас. Саме туди росіяни зараз кинули основні свої сили. Вони - стирають із землі міста і села. Зазнають колосальних втрат, але все одно не припиняють навали орди.

Зараз на Донбасі під постійними обстрілам працює мій колега Руслан Смєщук. І далі - його матеріал про те, як українські Збройні сили дають відсіч ворогу у небі.

Харківщина, ізюмський напрямок. В небі - українські фронтові бомбардувальники. Трохи нижче діють українські гелікоптери. А на - землі артилерія, броня і танки.

Позивний "Італієць", військовослужбовець ЗСУ:

Наши дают звездюлей немножко. Ну надеемся, быстрее и быстрее и погоним их отсюда. Хорош им на нашей земле быть…жрать и гадить.

Росіян знекровлюють, знищуючи їхню техніку та людей. Через коліно ламаючи їхній бойовий дух.

Позивний "Чорний", військовослужбовець ЗСУ:

Кожного дня, кожного дня - мінімум одна одиниця техніки в них нищиться. Кожного дня ми нищимо або БМП, або танки. Тобто кожного дня в них є втрати по техніці. Так само і по особовому складу, так само і зброя.

Нещодавно до цього системно долучилася українська фронтова авіація. Пішло - як по маслу.

Позивний "Чорний", військовослужбовець ЗСУ:

Наші СУшкі добре працюють, самі виходять, просять цілі, щоб відпрацювати по окупанту. Вертольоти теж гарно працюють, тобто кожного дня, літають, працюють по окупантам. Зараз супротивник, який навпроти нас, подавлений, морально-психологічний стан в нього погіршився.

Найближче до ворога вони, українські піхотинці. Одна із таких позицій на глибокому нулі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

В принципі, гримить тут постійно, шось вибухає. Але тільки що ми почули постріл із якогось важкого озброєння, і потім вибухнуло десь неподалік. Тож бійці кажуть, що найголовніше - це постійно слухати повітря і в разі чого - ховатися в укриття.

Вояки показують, де в разі чого доведеться залягати. Ось такі нори хобитів, як вони жартівливо називають індивідуальні окопи.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Раніше було так - ти приїжджаєш на позиції, бачиш такі облаштовані, досить глибокі, відриті окопи. Але зараз війна змінилась, військові постійно переміщуються, маневрують - тому в ходу ось такі польові окопи. Вони маленькі, але можна сховатися…і вижити під час обстрілу.

Таке укриття - це перше, що з'являється на нових позиціях піхоти. А позиції доводиться постійно змінювати.

Ворожа артилерія - це зараз, мабуть, найзліший ворог. Вона накриває позиції, і накриває села та міста, вона вбиває людей, вщент руйнує будівлі і інфраструктуру. Іноді на результати артобстрілу неможливо дивитися без сліз. Ось тут росіяни накрили сільське стадо.

Така війна важка для Збройних сил. Вона забирає життя і сили, виснажує фізично та морально. Але українське військо стоїть. І атакує.

Позивний "Денчик", військовослужбовець ЗСУ:

Тиск, так - есть. Треба його перебороти….да оно не всем, но большенство перебороли. Тому ми тут і будемо тримати оборону до кінця.