Ветерани, які пройшли пекло, добре пам'ятають справжню історію війни: розмова з легендарною розвідницею [ Редагувати ]

Ніколи знову. Порожні та брехливі слова, які вже завтра звучатимуть із трибуни на параді Перемоги у москві. Порожні, бо окупант ними знехтував. І нині жорстоко знищує тих, хто пліч-о-пліч боровся у Другій світовій. Ветерани, які пройшли пекло, добре пам'ятають справжню історію війни. І від того, що творить росія нині - у більшості бракне слів.

Серед таких і легендарна розвідниця - Ольга Твердохлєбова. Зовсім юною вона святкувала перемогу у 1945-му, а нині попри поважний вік, пані Ольга ладна взяти до рук зброю, щоб здобути волю від рашистів для своїх дітей, онуків та правнуків.

Пані Ольга зустрічає нас на порозі квартири. Чи не все її життя - у фотографіях на стіні. З часів Другої світової розвідниця має лише одну.

Оце я тільки маю єдінственную фотографію з воєнних років, бо нам не можна було фотографіруватись. Це - Лєнінградське воєнне училище зв'язку.

Далі - спогади про мирні і щасливі роки.

А це- мені 24 года. У Вінниці. Це я як раз у цьому році вийшла замуж. В мене дуже славний чоловік був.

У вітальні дбайливо викладений кітель. Прикрашений орденами та іншими нагородами.

Сама дорога в мене нагорода - медаль за відвагу. За отвагу. Я получила її посмертно.

Легендарній вінницькій розвідниці Ользі Твєрдохлєбовій вже 98. Та жінка до деталей пам'ятає страшні роки тієї війни. Недільного ранку дівчина зустрічала схід сонця разом із однокласниками. Тоді й почулися перші вибухи.

Сегодня в 4 часа утра, не обьявляя войны, фашистская Германия напала на советский союз… і пішли мурашки по тєлу….

ЇЇ батько та брат пішли на фронт. Боронити рідну землю вирішила і Ольга. Щоб вступити до військового училища, у паспорті додала собі 2 зайвих роки. І вже у 1942-му опинилася на фронті у Польщі як розвідниця. Ася, так її називали в ті часи, викрила склад боєприпасів окупанта. Не раз дівчина опинялася під обстрілами, на межі життя й смерті. А її матері навіть прийшла похоронка з нагородою та повідомленням, що донька загинула під завалами. Проте Ольга вижила. І перемогу над нацистами зустріла у Берліні.

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

Ми з одного котєлка їли чотири роки. Ми дойшли разом до Берліна. Ми не щітали чи ти грузін, чи ти єврей, чи росіянин, чи українець. Ми захищали свою Батьківщину. Ми всі разом знищили фашизм. Ми дійшли до Берліна, розписалися на Брандербурзьких воротах, я теж розписалась там.

Пані Ольга думала, що страшна війна усім продемонструвала цінність життя та миру. Проте нападники-росіяни знехтували пролитою разом кров'ю.

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

Ви знаєте, даже у сні, щоб приснилося, то проснувся, пот був би. Шо сон такий. І даже нічо не снилося!

А далі ветеран зателефонувала до міського військомату.

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

І кажу: ви жінок записуєте на фронт? – Да. - Я кажу: я хоч вже й у віці, но я добре бачу….і я кажу - ворошиловський стрілок… -Скільки вам років? - Я кажу: в грудні буде 99. Там молчок, вони видно стали, рот открили й закрити не могли. А тоді кажуть: Ольга Іванівна? Я кажу: я. - Зачєм вам автомат і фронт? Там є кому бити їх і без вас! Нам треба ваше слово….і оце я зверталася до жінок. Було звернення до жінок Росії….

Та там, ділиться пані Ольга, здорового глузду не лишилося. Росіянки знецінили людські життя, промінявши їх на наживу, яку сини та чоловіки пересилають з понівечених українських міст.

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

Мати каже сину: "мы думали что ты погиб, мы хотели похоронне"…. То скажіть? Я можу до них звертатися?

Жінка не може прийняти нелюдську жорстокість окупантів .

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

Ви знаєте - отак знести з лиця землі ціле місто… щоб діти без води вмирали…. Цього навіть фашисти не робили…. Вони зараз унічтожают наших дітей. Невинних крошечок, ще в утробі матері? То я би б сама пішла й з автомату стріляла.

З досвіду пані Ольга знає: перемога за тим, за кими правда.

Ольга Твєрдохлебова, ветеран:

Шо я можу зробити? Звернутися до цих жінок? - їх зазомбірували всіх. А він - хоче бути Наполєоном. На білому коні в історію в'їхати… А я ж кажу: він що, забув? "Кто с мечом к нам пришел - от меча и погибнет!" Ми ніколи не станем на коліна, им паче перед цим путіним…. Він просчитався. Україну так не візьмеш….

За вікном вкотре лунає повітряна тривога - розвідниця знімає з кітеля медаль від російської федерації. Змінює її на нагороду від поляків.

Війна доказала, хто є хто…. І поляки - стільки наших прийняли… Дітей, жінок, людей пожилого віку. Приютили….

Про долю рідної країни пані Ольга говорить упевнено.

Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:

Війна закінчиться нашою перемогою. І то скоро! Хліб будемо збирати вже при перемозі. Точно! Я пророк! Дорогі наші захисники! Ви захищаєте свою батьківщину, захищаєте свій дім, свою сім'ю, своїх дітей! Я одне хочу сказать! Вертайтесь додому живими.