Бійці полку "Азов" чинять шалений опір ворогу: хто вони, герої "Азовсталі" [ Редагувати ]

Авіація, корабельна та ствольна артилерія, танки й інше озброєння. Ворог штурмує "Азовсталь", чим тільки може. Але бійці полку "Азов" і далі чинять шалений опір. І навіть вибивають ворога з раніше захоплених ним позицій. І це в умовах повного оточення, попри вкрай складну обстановку, нестачу боєприпасів та велику кількість поранених. Хто вони - герої "Азовсталі" - розкаже Генадій Стамбула.

Вона мріяла про білу фату, довгі коси та красивий весільний букет. Але війна все поставила з ніг на голову. Валерія та Андрій познайомилися три роки тому. Він зробив їй пропозицію і подарував саморобні обручки з фольги. Вони одружилися просто в бункері на меткомбінаті "Азовсталь", під обстрілами. Лєра була на сьомому небі від щастя. Бо вони разом. А головне - живі.

Валерія, військовослужбова:

Андрій все одно прибіг, ми обмінялися іншими каблучками, це каблучка моєї мами покійної,а в нього моє бабусі, яка чекає нас живими і здоровими.

А за три дні після весілля вона стала вдовою. Його тіло - досі на "Азовсталі".

Інна разом із родичами нещодавно вибралася з пекельного Маріуполя. Але там залишився її син - нацгвардієць. Востаннє жінка бачила його у середині березня. Заїжджав додому. На хвилинку. І ось уже два місяці від сина іноді приходять короткі смс: "ЖИВИЙ і ДУЖЕ ЛЮБИТЬ".

Інна Затолока, мати військовослужбовця:

Ему 20 лет. 20 лет ему исполнилось уже в "Азовстали". Он хотел быть капитаном круизных лайнеров. Как его отец, как его дед. Он хотел быть моряком, как его отец, как его дед.

А це Назар Очеретний. Він морський піхотинець, бойовий медик. Має 9 контузій, 36 осколкових поранень. І попри все - продовжує рятувати інших. Спочатку у підвалах - поранених маріупольців, бо не вистачало цивільних медиків. А тепер - побратимів - у бункерах "Азовсталі".

Валентина Очеретна, мати військовослужбовця:

Каже: я можу не виходити на зв'язок довго, я потрібен хлопцям. Так ти ж ще сам важкий. На тебе страшно дивитись. Ти такий виснажений… Мам, я такий як треба. Я здоровий, бо маю руки і ноги. Хлопцям важче. І ці слова його я почула останні.

І таких історій - тисячі. Захисників Маріуполя чекають удома! Вся увага світу прикута нині до комбінату "Азовсталь". Російські окупанти вночі відновили наземну операцію із захоплення маріупольського фортпосту. Навіть попре наказ Путіна припинити штурм.

Українські бійці розповідають про сотні поранених і загиблих військових. Проте щодня 300-их та 200-их - більшає. Адже антибіотиків і води - вже нема. Їдять наші захисники у кращому випадку раз на день. Але вони все одно тримаються і виконують наказ.

Валерій Падитель, начальник Донецького прикордонного загону:

Хочу запевнити всіх - наш обов'язок захистити державу, відновити її цілісність, зробити все, щоб людьми, які стоять на обороні міста, в майбутньому пишалися.

Але перемовини про визволення військових із облоги проходять важко. Про це постійно каже українська влада. Розглядають кілька варіантів. Один із них - евакуація морем за сприяння міжнародних організацій. І надія на це є! Адже за міжнародним гуманітарним правом, поранені бійці вже не є комбатантами і не мають стати "живою мішенню" для ворога. Зараз українська сторона веде переговори лише про 38 важкопоранених бійців. Усі чекають відповіді росіян.