Туреччина блокує вступ Швеції та Фінляндії до НАТО: чому для Анкари це принципове питання [ Редагувати ]
Туреччина давно ображена на Швецію та Фінляндію за курдське питання.
Війна, яку розв'язала росія проти України, поставила Європу і світ перед необхідністю докорінно перебудувати архітектуру безпеки. Найяскравішими прикладами такої нової візії стали Швеція та Фінляндія. 18-го травня, після десятиліть нейтралітету, Стокгольм і Гельсінкі подали заявку на вступ до Північно-атлантичного альянсу і сподівалися отримати членство уже наприкінці червня.
Але перешкода цим планам виникла далеко від нордичних європейських теренів і за причину має виклики теж, на перший погляд далекі від північноєвропейських справ.
Процес вступу блокує Туреччина, причому Анкара настільки твердо стоїть на своєму, що проблема потребує значних дипломатичних зусиль. Так, Генсек НАТО сьогодні вчергове відвідає Гельсінкі й Стокгольм...
Чому для Туреччини це принципове питання - розбиралася Світлана Чернецька.
Ця 50-річна жінка - одна із найлютіших ворогів турецької влади у Швеції. Саме її має на увазі президент Ердоган, коли говорить про терористів, яких пригріли у скандинавській країні. Аміне Какабаве - курдського походження. Вона народилася в Ірані. І в 13 років приєдналася до місцевої армії, яка воювала за свободу курдського народу. Дівчина брала участь у боях та вижила в хімічній атаці, і в 20 років втекла з регіону шукати кращої долі. Двері перед біженкою відкрила Швеція.
Аміне Какабаве, депутатка парламенту Швеції:
Спочатку Туреччина вимагала моєї екстрадиції. Але потім дізналася, що я з іншої країни і не є громадянкою Туреччини. То Ердоган сказав, що не погодить заявку Швеції щодо вступу до НАТО, доки я буду у Шведському парламенті.
Какабаве - не просто палка захисниця прав курдів, але й членкиня Шведського парламенту. І на державному рівні відстоює таку ненависну Анкарі РПК - Робітничу партію Курдистану. Вимагає від Євросоюзу виключити цю організацію зі списку терористичних. І наполягає не піддаватися на шантаж Туреччини через заявку в НАТО.
Аміне Какабаве, депутатка парламенту Швеції:
Йдеться про те, наскільки Швеція може дозволяти іноземній силі керувати нашою країною. Шведський парламент має сам вирішувати питання щодо того, кому відправляти зброю.
Туреччина давно ображена на Швецію та Фінляндію за курдське питання. Бо скандинавська мігрантська політика десятиліттями була і залишається прихильною до курдських втікачів. Завдяки цьому в країнах активно діють курдські спільноти, які лобіюють свої питання в Європі. Також Анкара наполягає, що Стокгольм та Хельсінкі фінансово підтримують та постачають зброю сирійським курдським угрупованням.
Магдалена Андерссон, прем'єр-міністерка Швеції:
Звісно, що ми не надсилаємо ані грошей, ані зброї терористичним організаціям.
Саулі Нііністьо, президент Фінляндії:
Ми дуже серйозно ставимося до тероризму. Засуджуємо його у всіх формах і беремо активну участь у боротьбі з ним.
Насправді, курди - це корінні мешканці Туреччини. Вони заселяють близько 20% її території. Так само живуть на території Сирії, Іраку та Ірану. Курдів називають найбільшою у світі етнічною групою, в якої немає власної держави.
І за свою історію вони зазнали чимало переслідувань та дискримінації. Велику підтримку Заходу курди, а зокрема й Робітнича партія Курдистану, отримали під час боротьби з терористами ІДІЛу в Сирії. Вони були головною силою наземної операції і ключовими союзниками США.
А три роки тому, після нападу Туреччини на загони курдів на півночі Сирії - Швеція та Фінляндія запровадила ембарго на постачання зброї Туреччині. Це теж одна із претензій Анкари щодо приєднання цих двох країн до НАТО.
Ібрагім Калин, речник президента Туреччини:
Якщо НАТО як безпековий альянс має рішуче та цілеспрямовано боротися проти спільних загроз, таких як тероризм, то для союзників ніколи не буде прийнятним вводити санкції одне проти одного. Це лише послабить альянс і потішить наших ворогів.
Отже, зняття обмежень на експорт зброї, екстрадиція усіх, кого Анкара вважає терористами та припинення підтримки РПК та інших курдських угруповань - такі вимоги Туреччини до Хельсінкі та Стокгольму.
Абдулла Бозкурт, турецький журналіст у вигнанні:
Навіть якби шведський уряд хотів піти на поступки Туреччині, він не може. Можливо, вдасться щось зробити стосовно зняття певних обмежень на постачання зброї, але щодо екстрадиції критиків чи інших вимог - це просто нереально, бо такі питання вирішує не верхівка влади, а незалежні судові чи урядові агенції.
Абдулла - теж у турецькому списку терористів. За те, що працював опозиційним журналістом. Як і багато інших курдів, він теж знайшов прихисток у Швеції.
Абдулла Бозкурт, турецький журналіст у вигнанні:
Це класична поведінка Ердогана, він грав у цю гру вже багато разів. Спочатку говорив, що не проти розширення НАТО, а потім різко змінював думку. Врешті-решт він хоче добитися якихось поблажок від Швеції, а можливо, це лише зачіпка і насправді він хоче чогось від Сполучених Штатів. Це все частина великої шахової партії.
Крім того, Ердоган працює й на внутрішню публіку. За рік відбудуться парламентські та президентські вибори. Йому треба показати себе лідером, чиї вимоги виконуються Заходом.
Вже наприкінці цього місяця на саміті НАТО у Мадриді, Швеція та Фінляндія мають офіційно приєднатися до військового альянсу. Але що далі - то очевидніше, що цього не станеться. Бо перемовини з Туреччиною тупцюють на місці. І поки що жодна зі сторін не готова йти на поступки.
