Пошуково-рятувальний загін з Дніпропетровщини шукає зниклих по всій Україні [ Редагувати ]

Чотирилапі шукачі. На Дніпропетровщині діє пошуково-рятувальний загін, учасники якого нині активно допомагають знаходити зниклих людей. І географія їхніх пошуків вже далеко вийшла за межі області. З початком війни їх залучають на пошуки загиблих на деокупованих територіях. Нещодавно на Київщині вівчарка знайшла тіло чоловіка, який зник ще на початку березня. Наша знімальна група побувала на тренуванні собак. Як вчать чотирилапих пошуковців - дивіться далі.

Київщина, Макарівський район. Тут на початку війни розміщувалася російська армія. Після звільнення території - Павлоградські кінологи шукають тіло зниклого жителя. Востаннє його бачили ще на початку березня. Пошуковці із собаками прочесали майже 10 гектарів лісу. Тіло зі слідами катувань знайшли в одному з окопів.

Вот эта собачка нашла. Молодец.

Лариса Борисенко, керівник Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону "Антарес":

В місцях де вони сховували свої танки, такі загладжені місця, було два пагорби. Таких пагорбів і комунікацій було безліч. Собака бігла в один з пагорбів, вибрала локацію і десь за пару вона вже відкрила цю локацію. І далі ми вже почали підйом тіла.

Після трьох місяців пошуків - тіло закатованого чоловіка знайшла бельгійська вівчарка, на ім'я Бєша. Вона вже декілька років бере участь у таких місіях. Свій нюх демонструє і нашій знімальній групі. На тренувальному майданчику кінолог ховає згорток тканини. Бєші знадобилося лише дві хвилини.

Молодец, отличная собака. Заохочення для цих собак - це ось цей м'ячик і потім ми м'яч змінюємо лакомкою.

Лариса Борисенко, керівник Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону "Антарес":

Ці собаки шукають тіла та навіть рештки загиблих там 1941-42 років. Нам не потрібні речі, нам не потрібен запоховий слід. Ми обробляємо локації і якщо ми шукаємо живу людину - серцево-легеневий ритм, якщо ми шукаємо мертву людину, це трупний запах. З практики, наші собаки знаходили тіла, які знаходились на глибині 2,5- 3 метри. Закопані в суглінку.

Собаки-пошуковці мають власне спорядження. Перед роботою на них одягають біпер - сигнально-звуковий нашийник. Завдяки цьому пристрою кінолог може керувати собакою і встановити її місцеперебування. Та щойно чотирилапі бачать ось цю накидку з написом - пошук загиблих - одразу розуміють - розпочалася робота.

Для цих собак сенс життя - це ось ця праця. Вони потребують цієї праці й вони дуже мотивовані працювати.

Поруч з пані Ларисою - Спаркі. На перший погляд, її не відрізнити від Бєші - вона теж Бельгійська вівчарка. Але - Спаркі практично ветеран пошукових операцій - їй вже дев'ять з половиною років. На її рахунку 16 знайдених людей.

У мирний час Спаркі вже б відправили на пенсію, ділиться кінолог. Утім сьогодні її досвід дуже потрібен.

Лариса Борисенко, керівник Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону "Антарес":

Вона така собака з пошуку живих та мертвих топ рівня. Зараз ця собака виходить на пошуки. Вона виходила на пошуки на руйнування коли був приліт в Павлограді. Там працювали всю ніч. Я називаю її стратегічною.

Дніпропетровщина, Київщина, Донеччина та Луганщина, а ще Херсонський напрямок - це географія пошукових робіт. Незабаром кінологи знову їдуть до Києва, звідти отримали дві заявки. Пошуковці зізнаються, у більшості випадків - їхня праця дає позитивний результат. Адже пес пройде там, де людина не зможе.

Олександр Лисниченко, волонтер-кінолог:

Це може бути якісь водойми, якісь обрушенея. Куди навіть собаку не можна пускати. Чи є недоступні місця? Я з такими місцями, щоб вони фізично не доступні для собак, я не стикався.

Павлоградський кінологічний загін працює на волонтерських засадах. Жодних коштів не беруть. Кажуть, просто не можуть. Адже, розуміють, який біль переживають українці, коли шукають зниклу рідну людину.