Що кажуть російські солдати про ситуацію на фронті: телефонні розмови противників [ Редагувати ]

Демобілізація - 20 тисяч доларів, білий квиток - півмільйона рублів. Такі "воєнні" розцінки в ОРДЛО. Там зараз триває повномасштабна мобілізація. "Гребуть" усіх: від працівників стратегічних підприємств до студентів! Про рівень кваліфікації таких "кадрів" можна лише здогадуватися, втім... там це нікого не цікавить. Бо Росії потрібне, в першу чергу, гарматне мʼясо, аби "продавлювати" позиції наших Збройних сил. 

Тож, що кажуть самі російські солдати про ситуацію на фронті? І чи хочуть воювати ті, кого фактично, змусили ватажки ЛДНР? Богдан Вербицький детально послухав телефонні розмови противника.

23 февраля получили приказ о высадке на территорию Украины. Ну, 24-го и высадились. 

І зробили це невдало! Бо опинилися... в українському полоні. А для чого взагалі "висаджувалися"? 

Аргументировали это тем, что 26 февраля Украина долджна была напасть на нас. И что вот этими вот высадками мы пресекли это нападаение. 

Тобто, війною пішли винятково "для самозахисту". Щоправда, він якось затягнувся. Та й самі солдати втомлюватися почали. Не допомагають навіть обіцяні "Золоті гори". 

Обещали квартиры и 10 миллионов. Рублей. Тем, кто останется до конца операции. Потому что... отказников было очень много. 

А чого це? Все ж начеб-то за планом іде! Навіть "жести доброї волі" росіяни роблять (тікаючи зі Зміїного). Проте подібних "жестів" чекають і... самі російські солдати! Від свого керівництва. Просяться, щоб відправили додому, бо воювати в Україні, а тим більше - гинути не хочеться. 

Все практически написали отказ. Вчера сказали, что в штаб армии отдадут, а там видно будет. Народ уже бунтует, уже отказывается выполнять приказы. 

Це розмова російського солдата з мамою. Хлопець намагається "вибити" переведення в іншу частину. Жінка навіть листа на сайт міноборони відправила - просила за сина. 

Ответ был, нет? - Ответ в течении 30 дней. - Ахахаха. За это время и помереть можно. 

Можна. І ЗСУ активно над цим працюють. А як щодо тих, кому перевдення в інший гарнізон, чи просто на територію Росії навіть не світить? Наприклад, про мобілізованих з так званих ДНР та ЛНР.

Сергій Гармаш, представник української делегації в ТКГ:

Мобілізація зараз ведеться і на новоокупованих територіях. В тих же Попасній, там Щастя, Волновасі, доречі. І ми не знаємо, скільки там людей там залишилося. 50 відсотків чоловіків працюючих на підприємствах мали бути мобілізовані. Тобто ми можемо порахувати приблизно. Це десятки тисяч. 

Серед них примусово долучених до армії рф не тільки ті, хто працює. А й ті, хто... навчаються! 

Сергій Гармаш, представник української делегації в ТКГ:

З одного з вузів Луганська, от це буквально свіжа інформація, днями мені її передали. 60 студентів біло мобілізовано, двоє з них вже загиблі. 20 студентів мобілізували безпосередньо через ВУЗ. І 40 просто відловили на вулиці. 

"Мобікі". Так їх називають на передовій. Але для чого стільки резерву? До того ж, непрофесійного?

Олександр Коваленко, військовий експерт :

Саме з метою використання цього ресурсу, як живого мʼяса. Тобто, це перша лінія, яка відволікає на себе увагу ЗСУ, приймає на себе перший удар, а за нею вже йде друга лінія - саме російські війська. Вони зовсім не вміють воювати. Тому що там немає професійних військових. 

Они все думают, что мы спецы. Что мы все воюем тут с 2014-го года и мы все тут специалисты. Что мы тут крутые вояки нах*й. Ну короче, они подняли вопрос, что у нас тут никакой ротации, что у нас тут никакого вооружения, них*ра. У нас почти 50 процентов бля*ь минуса. Короче, пообещали первым делом нашу ротацию и финансовый вопрос. "Но о доме даже не мечтайте, никто никуда не поедет. Потому что многие убегут бля*ь и не вернуться". 

Бо мобілізовані з псевдореспублік - це не російські кадрові військові. І різниця відчутна. Особливо - на передовій. 

Эти якуты на всё способны. Там как набухаются и начинают... Они все ж хотят героями быть. Корчат типа: "Кто ты такой, оплоченец еб**ый? А я вот россиянин бля*ь". Начинается. То морды набъём, то постреляем друг-друга. 

А чи можливо не потрапити на передову? Варіантів небагато... Ось один з них -хабар. "Через Юрія". 

Видела Юру, передала ему деньги для Гаспаряна, Гаспарян обещает за эти деньги перевести тебя в Превальное. Наконец-то тебя заберут. Господи, я такая радая. - Та нас тут трое таких сидит и них*ра хорошего от этого не происходит. - Как? - Ничего не меняют никого, отправляют в какую-то ж*пу. А там ещё и грохнут блин. - А как же так? Такие деньги взяли! Ну не может быть такого. 

А про яку суму йдеться? Які розцінки демоблізації? 

Демобилизация 20 тысяч долларов. - Скока?!?!- 20 у.е. - Они шо там, пи**нулись? 2 тысячи было, но не 20 нах*й. - Када? - Да от бл* когда нах*й гребли всех. 2 тысячи долларов. 

Справка о том, что ты негоден - полмиллиона. - Так я и так негоден. 

А кого це цікавить? Хіба що дружин та родичів мобілізованих. Ті рідко, але все ж, вимагають пояснень. А окупанти пропонують... писати листи в так зване "міністерство внутрішніх справ ДНР". 

Если вас не пускают, вы пишите обращение, направляете через Главпочтампт на адрес МВД и ждёте ответа. 

Сергій Гармаш, представник української делегації в ТКГ:

Вони ж виголошують не політичні вимоги, там припинити війну, наприклад. А про те, що їхнім чоловікам потрібно створити умови нормальні. Вони не можуть ставити політичних умов в окупованому Донбасі, тому що там немає ніяких прав, ніякої демократії.

І найближчим часом її там і не буде! Бо потрібен "живий ресурс". У Росії ж його "не більшає". 

Олександр Коваленко, військовий експерт :

Найбільш боєздатні підродили, з найбільш боєздатною зброєю вони вже знищені в Україні. Зараз це вже другий та третій сорт. 

Який теж вичерпує свою бойову силу. А чим далі заповнювати будуть? Кадрового ресурсу "запасу" - в Росії вистачає. Але для цього потрібна масштабна мобілізація вже в самій РФ.