Пройшли крізь пекло та готові повернутися туди знову: розмова з бійцями батальйону Закарпатської бригади тероборони [ Редагувати ]

Ці воїни пройшли крізь пекло війни. Але... готові повернутися туди знову. Бійці батальйону Закарпатської бригади тероборони після повномасштабного вторгнення росіян побували в найгарячіших точках країни. Від Тростянця та Охтирки - і до Великої Комишувахи. Зараз бійці зупиняють ворога на Донбасі. 

З яким настроєм боронять нашу землю - далі матеріал із передової.

Їх - десятки, а вони ведуть бій злагоджено, мов єдиний організм. 

Поводяться зі зброєю не гірше за професійних солдатів із багаторічним стажем. 

Позивний «Кулішір», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони:

Я йому можу ту голову знести. І шлему не залишиться! 

Неодноразово й самі потрапляли під обстріли… 

При тому, що ще кілька місяців тому багато хто з них майже ніколи не тримав зброю в руках. 

Багато хто дійсно дивувався. - Чому? - Ти ж майбутній священник! Воно тобі ж непотрібно. Іди служи. 

І він дійсно пішов служити. Але не в храм, а в територіальну оборону. Як сам каже - «змінив кадило на автомат».

Серце підказало, що треба йти. Тому що потрібно боронити. Потім мені ні зброя, ні кадило не поможе. 

З перших днів війни Руслан - боєць бригади тероборони Закарпаття. Майбутній священник вже й сам командує відділенням ТРО. Адже в боях уже встиг здобути чималий досвід.

Позивний «Капелан», командир відділення Закарпатської територіальної оборони:

Охтирка, Тростянець на Сумщині до російського кордону проходили, тут на Донбасі Комишуваха і прилеглі ті села, які були біля Бахмуту. Був уже обстріляний не один раз. 

Ці кадри знято біля села Велика Комишуваха. На українських захисників тут падали заборонені для використання фосфорні бомби. То було справжнє пекло, пригадує боєць із позивним «Вікінг». Та й узагалі ворог на полі бою поводиться, мов терорист - з чого тільки не стріляє по нашим захисникам! 

Позивний «Вікінг», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони: 

Проходили ми, попадали один раз. Я приймав тоді участь під Вікторівкою. Попали ми під обстріл мінометів, вперше тоді відчув, як приходе міна, відчув той страх всередині, не знаю, вродє, нормально переніс.

До повномасштабного вторгнення рашистів в Україну Вікінг не мав жодного військового досвіду. Як і більшість його побратимів. Але тепер упевнено тримає в руках будь-яку зброю.

Це німецький кулемет MG 42. Україна отримала тисячі таких - як допомогу від західних союзників. Бійці кажуть - це надійна зброя! Радянські аналоги не йдуть у жодне порівняння з такою. 

Позивний «Кулішір», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони:

Скорострільність від 22 до 25 патронів в секунду. Навіть, якщо ворог наступає, в процесі наступу, він не зможе голову підняти з трави. Бо я йому можу ту голову знести. І шлему не залишиться. 

А це вже - чистокровний «американець»! Великокаліберний Браунінг. Легендарний кулемет, який нищив фашистів у роки Другої світової, а тепер - б'є їхніх послідовників, рашистів. 

Позивний «Хмельницький», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони:

Дуже ніжна, називається «ласточка». По-нашому. А так Браунінг 2. Американець. Пробиває бронь, танки роззуваємо. 

Щойно з'являється вільна хвилина, закарпатські тероборонівці вирушають на полігон. Неподалік від лінії фронту тренуються оборонятись і наступати. 

Свого командира, який віднедавна очолює батальйон Закарпатської тероборони, тут усі називають - Лис. За кмітливість, проявлену в боях. На війні він із 2014-го. Був майже всюди, де було гаряче. 

В мене задача основна сейчас - їх об'єднати, щоб вони не були там: перша рота - з того села, ті - з того. Ну вроді би так получається. Зараз побачим, які задачі нас чекають.

Лис має звичку щоранку об'їжджати свої позиції. Просто за кермом розповідає - неодноразово мав поранення. Каже - це досвід, який неодмінно допоможе побратимам і вижити на полі бою, і перемогти ворога. 

Позивний «Лис», командир батальйону Закарпатської територіальної оборони:

Батальйон змінився. За цей місяць бойового злагодження ми провели заняття, самі бачили стрільби, люди знають ТТХ своєї зброї, це дуже багато про що говорить. В принципі, що я від них хотів, вони пішли мені назустріч. Вони зрозуміли, що це є не просто підрозділ військовий, це є сім'я. 

У великої сім'ї - великий сімейний обід! Куховарить боєць із позивним «Різник». У його казані - шкварчить закарпатський бограч за домашнім рецептом. 

Позивний «Різник», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони: 

Бограч тут для нас на Донбасі для того, щоб хлопці відчули себе хотя би чуть-чуть як вдома. Люди такі о (показує великий палець). Приносять молоко безкоштовно. Кажу, пацани, Ви давайте. Каже - не беруть гроші. Кажу: йдіть якесь сіно, та каже помагає, але цеє - курку принесуть. Їсти носять. Картошку дають. Безкоштовно. Гроші даже не хочуть брати. 

Були в батальйоні і втрати. Та вони лише загартували бійців. Вони точно знають, за що б'ються і що захищають. 

Позивний «Синяк», військовослужбовець Закарпатської територіальної оборони: 

Є дуже великий мотив - того шо до нас прийшли зі зброєю сєпари. Ну і їх треба валити. Каждий це розуміє, шоби дома до нас не прийшла біда. Захищати свою маму, тата, сестру, дітей, даже бабу. Ну і всіх, хто не має ні тата, ні баби, просто вони сироти. Оце треба захищати.

Тероборонівці всі як один вірять у перемогу України. І щодня роблять усе, щоб якнайшвидше вигнати ворога геть із рідної землі. 

Всі розуміють, що треба зупинити орду, яка пре на напрямках далеко від дому.