Прифронтове місто: як виживають миколаївці під постійними обстрілами [ Редагувати ]

Прифронтове місто. Мирний Миколаїв став мішенню для російських ракет. Масовані обстріли руйнують місто - громадську інфраструктуру, навчальні заклади, житлові будинки. 

Як виживають миколаївці під постійними обстрілами, переживають втрату близьких та руйнування рідних домівок - розкажемо далі.

Корабельний район Миколаєва - найближче до межі із Херсонською областю. Тут щодня лунають канонади через ворожі ракет та системи залпового вогню. Життя тут - рулетка. Тож чимало мешканців виїхали, аби не ризикувати. Проте не всі. Оксана - багатодітна мати. І родина живе під вибухами. 

Оксана - жителька Миколаєва:

Ми находились в Кульбакино, и переехали сюда с мужем, чтобы избежать. Потому что в Кульбакино очень страшно, здесь, казалось, вроде бы спокойней. Я даже не вывезла, как все хорошие мамы, своих детей за границу. Надеялась, что такое место, и стены, и такое место, которое ни чем не привлекательно. Возле нас нет ни каких стратегических обьектов, ничего.

Страшна іронія долі - жінці здавалося, що вона переїхала до безпечнішого района Миколаєва. Але в місті таких, скаже, немає. Коли рашистька ракета прилетіла на вулицю, де мешкає родина, Оксана ледь встигла прикрити дитину собою.

Оксана - жителька Миколаєва:

Первые раза четыре наверное, и все взрывы наверное увеличивались и всё приближались. Это конечно было шумно. Дрожали стекла, двери. Потом , я услышала звук как реактивного двигателя. И он нарастает, как самолёт летит и приближается. Это время как бы дало мне время для размышления. Что бы я успела прибежать к ребёнку, он хотя бы рядом в одной комнате, но все равно, что бы накрыть, и только я успела на него запрыгнуть, подмять под себя, натянуть что-то, потомучто окно рядом. И этот звук потом увеличился увеличился и потом, писк, оно не слышно ничего, и потом взрыв. Окна, двери. Я не знаю сколько это в течении 5-6 секунд конечно, я потом ещё долго боялась встать, потому что были взрывы, бахи.

Пан Юрій постраждав від тієї ракети. Ворожий снаряд приземлився у двір чоловіка. 

Юрій - житель Миколаєва:

Слышу что-то гудит. Взрыв один, второй, потом слышу возле меня какой-то взрыв. Темень. Сразу же пыль. Входная дверь в стенку ударилась розлетелась вообще на кусочки. Возле меня бревно упало. Я минуты три оглох , не слышал не фига.

Через потужний вибух посипалися стіни, чоловік опинився під завалами власного будинку.

Юрій - житель Миколаєва:

До 01.04 этой темноте все попадало. Ели ели выбрался. Все завалено было. Соседи пришли помогли немножко при входе.

Після тієї страшної ворожої атаки залишилися десятки вибитих вікон та дверей, оголені - без дахів - хати , вирвані ворота, понівечені будинки та п'ятиметрова вирва. 

Пані Ольга працює двірником. Вона допомагає прибирати наслідки руйнувань через "рашистських асвабадителей". Роботу доводиться кидати по кілька разів на день, адже вибухи лунають часто, і є ризик, що може прилетіти снаряд. Одного разу жінка так втратила колегу. 

Ольга Бабенко – двірник:

Нас кожен день обстрілюють. Но ми стараємося, як починається все, то ховаємося. Кидаємо роботу і ховаємося. У нас на роботі, звісно, не з моєї роботи, але вбило напарницю. На Артема, по-моєму, вона тоже прибирала, хто знав ,що так получится. 

Утім, миколаївці вважають себе металевим щитом та не планують здаватися.