Відродження завдяки війні: у Чернівецькій області зростає кількість овець [ Редагувати ]

У Чернівецькій області зростає кількість овець. Нині їх налічується вже близько 30-ти тисяч. Як наслідок - потрібно дедалі більше вівчарів, і людей, які вироблятимуть з овечого молока легендарний карпатський сир. До чого тут повномасштабне вторгнення - розбиралася Ольга Лучек.

Село Старі Бросківці розташоване у передгір'ї Карпат. Тут живе дві з половиною тисячі людей. І майже біля кожної хати - вівці. Їх тут розводять понад 300 років. Та нині - в час війни - вівчарство почало активно відроджуватися. Отари стали мало не головним джерелом доходу. І зараз у селі - півтори тисячі овець.

Віктор Багрій, фермер:

Це треба любити, бо якшо не будеш любити, це не будеш тримати. 5-та ранку, дойка, вигон і кінчаєтси робочий день, уже начинаєтси комендантська година, тогди кінчаєтси робочий день у нас.

В отарі Віктора - вівчара у третьому поколінні - 300 голів. Чоловік каже, ця професія у нього в крові. Пасти овець почав з трьох років.

Віктор Багрій, фермер:

Тримаємо овець, так як виробляли наші колись діди, по тому ж самому рецепту робимо і ми бриндзю, робимо вурду, всьо так як по старінкі, нічого не міняємо. Стараємося трішки покращити породу, але ця само витривала з усіх - це прикарпатська наша порода. Реалізація є, люди вже знають нашу продукцію, всьо замовляють, приїжджають, забирають.

А тут, у невеликій сироварні господар готує справжній гуцульський сир. Поки чекає отару на обіднє доїння.

Віктор Багрій, фермер:

Це є будзарня, де ми виробляємо будз, молоко заглянджюємо, а доїмо в дерев'яні вадра, от такі во от деревяні вадра.

Фермеру в підмогу приходять і чабани. І всі гуртом беруться доїти.

Антон, чабан:

Скільки разів на день ви так доїте? - Три рази. Ну не сказав би шо важко, нормально, це без вихідних.

Проблем зі збутом продукції нема, за винятком вовни. Якби була державна дотація на розведення овець, то вівчарство розвивалося б інтенсивніше, переконаний староста села Ілля Прунь.

Ілля Прунь, староста села:

Вовна надзвичайно вона дешева, немає переробної галузі, про це напевно ніхто не думає, люди мусять продати її за безцінь.

А от за натуральним карпатським сиром сюди приїздить багато охочих. І це один з головних доходів у селі. Приміром, кілограм будзу вартує 200 гривень, кілограм м'яса ягнятини - 150 гривень. Вівчарі кажуть, охочих завести овече господарство у час війни побільшало, тож мають надію, що вівчарство знову відродиться.