Росіяни рівняють із землею Донеччину: репортаж з передової [ Редагувати ]
Донеччина зараз палає! Методично, село за селом, місто за містом, рашисти рівняють із землею. Найзапекліші бої зараз точаться у передмістях Бахмута й Сіверська. Українські вояки буквально вгризаються в землю, аби втримати лінію фронту. Зараз на передові працює і наша знімальна група. Тож далі - репортаж воєнкора Станіслава Кухарчука.
Через численні обстріли та пожежі Донеччину затягнуло їдким димом. Палають поля, посадки, села й міста. А дороги всіяні розбитими автомобілями. Тікаючи від смертоносних російських снарядів, люди масово виїжджають, лишаючи домівки й худобу, яка тепер теж шукає порятунку.
Вже більш як місяць рашисти перемелюють село, де живе пані Люба. Тиждень тому осколки від російських "Градів" важко поранили її сина - чоловіка відвезли у Дніпро. Сподівань на те, що рашисти залишать село у спокої, в жінки вже немає… тому вона вирішила чим швидше їхати звідси. З цим - допомагають військові.
Любов - жителька села у Донецькій обл.:
Здесь …здесь не стреляют - здесь утюжат, понял, выражение такое. Вот так … вы на верху были? - Там ужас. Теперь нас начали …вот эту улицу, 15 домов.
Усі села у передмісті Сіверська перетворилися на суцільні руїни. Атаки росіяни не припиняють ні на день.
Цілодобові обстріли на фронті змінюються штурмами. Росіяни фанатично намагаються прорвати нашу оборону в районі Сіверська, аби створити плацдарм на шляху до Краматорська. Михайло швидко намагається спорядити міни, адже арт-підготовка в росіян закінчилась і його розрахунку треба знову підтримувати нашу піхоту.
Михайло - військовослужбовець Збройних сил України:
Кожного дня, майже кожного дня стараються пройти великими групами, заходять і починають тиснути в одну точку на нашу піхоту …або шукають слабше місце. Один день з того боку пробують заходити, один з іншого - по разному.
Цими безперервними атаками наші хлопці вкрай виснажені, але неймовірними зусиллями тримають оборону, адже ворог зупинятися не збирається.
Ось так урочисто, з оркестром, прямо на передовій відбувається нагородження мужніх оборонців Донеччини. Свою відзнаку Петро отримує з сумом та навіть болем.
Петро - військовослужбовець Збройних сил України:
Та приємно отримати, звичайно приємно, але це не моя нагорода - це моїх побратимів, яких уже і немає зі мною, і які чекають мене там …це не моя - це їхня нагорода.
Почесну відзнаку боєць відвезе на позиції, аби показати своїм побратимам. Війна триває, тому боронити рідну землю захисники України будуть до кінця.