На Запоріжжі загарбники знищують село Кам'янське: чому місцеві жителі не хочуть евакуюватися [ Редагувати ]

На Запоріжжі загарбники із землею рівняють село Кам'янське. Обстріли там не вщухають ні вдень, ні вночі. І при цьому у населеному пункті, зруйнованому майже вщент, залишаються жити зо три десятки людей. Чому не виїжджають і наражають себе на небезпеку? У місцевих розпитував Сергій Вендін.

Володимир веде нас до руїн, що були школою-інтернатом у Кам'янському. Рашисти поцілили ракетою у заклад, де навчалися діти з вадами слуху.

Володимир, житель села Кам'янське:

Прилетіло 2 ракети ввечері. Розрушило нам оцю будівлю. Це наше містоутворююче підприємство було. У нас половина мешканців у селі працювали тут вчителями, перекладачами.

Від ворожого вогню падають стіни, вилітають вікна, горять будинки. Рашисти гатять по селу і з повітря, і з землі.

В'ячеслав, офіцер Національної гвардії України:

Працює все уже, і ракетні обстріли, і авіація, і артилерія, і міномети.  Росіяни намагаються знищити повністю інфраструктуру. Якщо ви проїжджали мимо школи, мабуть, знімали. Бачили, що хочуть росіяни. Повністю зруйнований об'єкт. Відновленню школа не підлягає. Так само… Я не знаю, чи є тут один будинок, який взагалі неушкоджений. Кожного дня 3-4 будинки згорає.

Від оселі Володимира лишилися самі стіни. Днями чоловік відправив дружину до більш безпечного місця. Сам залишився у Кам'янському допомагати односельцям.

Володимир, житель с. Кам'янське:

Нещодавно там з-під обстрілу вивозив поранену людину на мопеді. Таке діло, а там вже росіяни стоять. Рисковане мєропріятіє, але якщо не вивіз би, то погинула б людина.

Волонтери привезли до Володимира чималий запас харчів та води. Чоловік складає допомогу по пакетах та в миті тиші розвозить односельцям.

Будинок Світлани окупанти понищили до цеглини. Та покидати рідне село жінка все одно не схотіла. Оселилася у знайомих.

Світлана, жителька с. Кам'янське:

І тоже до них розбомбило. Це так, прикрили. Вікно, і тут, як змогли. Трошечкі двері зробили. Живемо, що нам робить. Виживать якось потрібно.

У цьому будинку жінка збирається і зимувати.

Там комната єсть, там пєчка з групкою є, аби тільки мир був.

У Кам'янському й досі залишається зо три десятки людей. Селяни стали згуртованіші та допомагають один одному. Ця єдність рятує у важкі часи.

Світлана, жителька села Кам'янське:

Стараємось жить на положитєльних емоціях, підтримувати друг друга. - Де ви їх знаходите? - (Показує "в серці"). У нас односельці добрі люди, і ми підтримуєм друг друга.

Військові ж запевняють місцевих, що жодного метра української землі окупантам не віддадуть.

В'ячеслав, офіцер Національної гвардії України:

Позиції тримаємо. Ніхто відступати не збирається. Відсіч будемо давати. Гідно будемо давати відсіч.