Українські шахтарі відзначають професійне свято на фронті [ Редагувати ]
Сьогодні вони традиційно бажають один одному міцної покрівлі. В останню неділю серпня професійне свято відзначають українські шахтарі. І частина з них цього року відзначатиме його в окопах. Це люди, чия робота до повномасштабного вторгнення була пов'язана із щоденним ризиком для життя, та після 24 лютого вони пішли в ЗСУ і відправились на фронт. Наші колеги з Військового телебачення відвідали артилерійський підрозділ, воїни якого є фаховими шахтарями з багаторічним стажем. Ось що вони розповідають про війну.
Позивний "ДОК" - військовослужбовець Збройних сил України:
Останні декілька тижнів обстріли збільшились, на цьому напрямку, ну а москалі в своїх кращих традиціях в молоко б'ють.
Віталій - військовослужбовець ЗСУ:
24-го числа з ранку взнав, що така біда в нашій державі сталася. Я також колишній учасник АТО-ООС, безпосередньо зібрав речі і поїхав до військкомату.
Позивний "БОБРОВИЧ" - військовослужбовець ЗСУ:
Я знав, що я мушу бути у воєнкоматі, були проблеми, не хотіли брати, бо інвалід 3-ї групи. Прийшов ворог до нас на землю, пішов в воєнкомат і зараз я тута.
Віталій - військовослужбовець ЗСУ:
Я йшов воювати, в мене тільки народилася в грудні донька і я йшов, їй два місяці було, а зараз вже… Вже півроку нема, вже вісім місяців. Прийду хотя би татом мене називала, а не дядьком.
Позивний "ДОК" - військовослужбовець ЗСУ:
24-го лютого якраз виїхав з 4-ї зміни. Ну я тоді після зміни був замучений, моє перше відчуття, я просто ліг далі спати, а на вечір проснувся зібрав сумку без лишніх запитань і з ранку вже був біля військкомату.
Віталій - військовослужбовець ЗСУ:
Працював я гірником підземним, робота моя заключалась в безпосередньому видобутку вугілля.
Позивний "ДОК" - військовослужбовець ЗСУ:
В шахті працював машиніст електровоза підземний, тобто відкатка вугілля, породи від вибоїв і до перекиду.
Позивний "БОБРОВИЧ" - військовослужбовець ЗСУ:
Всюди настоящі мужчини на своєму місці, от і все. Не кожен піде в армію служити, ну і не кожен буде шахтарем.
Степан - військовослужбовець ЗСУ:
Спільного тут шо є ризики по втратах життя. Великі шо там, шо тут. Спільно то шо є робота, тяжка робота.
Віталій - військовослужбовець ЗСУ:
Розумієте, по-перше, є хотя б певна кількість людей, які один одного знають і в шахті тоже працюють, тоже треба дивитись один за одним. Треба щоб когось не травмувало і не травмувати, там всяке буває. По-перше там пил, нічого не видно. Шум дуже, нічого не чути і треба бути уважним. Вот і так само якщо я вже знаю, що я на шахті з ними відпрацював, можу на них надіятись. І так само безпосередньо вже тут на службі тоже. На них є надія.
Віталій - військовослужбовець ЗСУ:
Ну як я можу жаліти, шо я пішов служити, звісно шо ні, я ж не на чужій землі воюю, я свою землю захищаю. А всім побратимам своїм я хочу хто зараз служить, всім шахтарям найшвидшої перемоги і як найшвидше повернутись додому живими і неушкодженими до своїх сімей. Це найкраще, думаю, буде побажання для всіх. А тим, хто лишився дома, щоб кількість спусків дорівнювалась кількості виїздів в шахту і міцної покрівлі і твердої почви.
Позивний "БОБРОВИЧ" - військовослужбовець ЗСУ:
Хотів би привітати своїх друзів, всіх шахтарів з професійним їхнім святом, побажати їм шоби їхня робота цінилася і оплачувалася достойно і вчасно. Слава Україні!