Вона без вагань стала в один стрій із чоловіками: історія 19-річної захисниці [ Редагувати ]
Вона без вагань стала в один стрій із чоловіками - і тепер захищає рідну землю. Хоча їй всього - 19. Кілька місяців тому ми вже розповідали вам історію про кулеметницю Оксану Рубаняк із Прикарпаття. Єдину дівчину у зводі. І тепер новий інформпривід. Оксана отримала диплом. Як їй вдавалося вчитися у перервах між виконанням бойових завдань? І чи піде тепер працювати за професією? Жанна Дутчак знає.
Пані Наталія міцно стискає в обіймах свою легендарну випускницю - Оксану Рубаняк. Вони не бачилися майже півроку. Дівчина ще в перші дні війни пішла захищати країну. Спочатку в тероборону, а потім добровольцем на фронт. Весь цей час, каже педагог, не було і дня аби вона про неї не думала…
Наталія Гой, викладачка Івано-Франківського фахового коледжу:
Сьогодні настільки емоційний день.. я побачила нашу Ксену-воїна. Для мене вона не змінилася абсолютно, можливо, трішечки її характер став жорсткіший.
На фронті Оксана з травня. Служить в сімдесят другій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. В своєму кулеметному взводі - вона єдина дівчина. З юною захисницею наша знімальна група познайомилася ще в липні, щоправда, онлайн. Тоді Оксана була на так званому - нулі.
І ось зустрічаємося вже у тиловому Франківську.
Оксана Рубаняк, військовослужбовець Збройних сил України:
Я це не афішую, але я в госпіталі. Я отримала поранення, контузія, якщо по-простому, легка, але вже завершується лікування.
Не афішує, не тому, що це військова таємниця, каже Оксана. Просто не хотіла хвилювати батьків. Ті і досі не знають про її поранення. Довго не наважувалася Оксана сказати їм і проте, що вона підписала контракт із ЗСУ.
Оксана Рубаняк, військовослужбовець ЗСУ:
Вони будуть хвилюватися, це ж батьки, в мене завжди все добре, в мене не стріляють, в мене все мирно. - А ти з ними зустрічалася? - Ще ні. Ще не було такої можливості. Вони живуть у Верховинському районі. Це дуже далеко звідси. Я планую туди навідатися. Бодай на день. Я дуже скучила.
Скучила і за друзями, і за своїм безтурботним студентським життям, яке у неї було до двадцять четвертого лютого.
Оксана Рубаняк, військовослужбовець ЗСУ:
Я сьогодні в зовсім іншому образі, зняла із себе форму ЗСУ, оділа плаття, навіть каблуки.. замість берц. На фронті не так складно фізично, як морально. Фізично є можливість поспати і відновитися, а морально постійно нагнітає, нагнітає..
Війна не завадила Оксані закінчити коледж. Вчилася дистанційно …. в окопах, в перерві між боями. І навіть здала держіспит. Та диплом і досі не отримала. Бо коли його вручали - була на фронті.
Ігор Ципенда, ректор:
Сьогодні 54 студенти нашого університету знаходять в ЗСУ, серед них і Оксана Рубиняк, і Ольга Щербій студентка міжнародних відносин, і ще дев'ять викладачів.
Відзначили юну захисницю і священики. Підтримати Оксану прийшли її побратими. Як і дівчина, хлопці у Франківську лікуються після поранення.
Військовослужбовець ЗСУ:
Прийшли підтримати нашу молодшу сестру бойову. Морально її підтримати.
Віталій, військовослужбовець ЗСУ:
Зараз я побачив її у платті, я трохи здивувався…я звик, що вона в бронежилеті, з автоматом і веде себе так як ми всі. Воює.
Віталій з Оксаною познайомилися ще на навчанні. Думав, вона залишиться десь у штабі. І дуже здивувався, коли побачив її на передовій. Тепер, каже, без неї не уявляє їхнього взводу.
Віталій, військовослужбовець ЗСУ:
Виявилося це воїн. Таких воїнів є мало. Таких чоловіків є мало як Оксана. В такому маленькому тендітному тілі - велике серце. Вона об'єднує наш колектив. Вона може знайти спосіб заспокоїти дядьків, які в два рази старші за неї.
Назарій, військовослужбовець ЗСУ:
Вона дуже сильно підтримує морально. Знаходить слова, аби витягнути із такого якогось депресивного стану. І цим дуже допомагає нам.
І це не дивно, адже дівчина - дипломований педагог. Щоправда, пов'язувати життя із викладацькою роботою - не планує. Бачить себе в іншій сфері - в державотворенні. Тому вже вступила на факультет публічного управління. Вчитися буде знову дистанційно, адже скоро повертається на фронт.
