Під Одесою традиційно проводять гастрономічний фестиваль "Дністровська вертута": дегустувати страви будуть на фронті [ Редагувати ]

Майже дві сотні великих вертут в один день спекли в Біляївці під Одесою, де щороку традиційно проводять гастрономічний фестиваль "Дністровська вертута". Кожна господиня працювала на власній кухні, за сімейними рецептами. А потім усі принесли свої витвори в одне місце, звідки випічка поїде під Миколаїв. Цього року дегустація домашніх завиванців має відбуватися не на головному майдані міста, а на фронті.

Ця страва - символ родини пані Людмили і частина її життя.

Людмила Горлева, учасниця клубу "Біляївських вертутниць":

Коли я була ще маленька, було таке правило: субота чи неділя - бабуня пекла. Вертути, плацинди . Це - обов'язково. Так і залишилось. Субота - я печу. Бо щось, наче не хватає.

Таку вертуту в Біляївці під Одесою щотижня печуть мало не в кожній хаті. Навіть заснували клуб Біляївські вертутниці і подали заявку на долучення місцевої випічки до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини України. В останні роки відзначали день міста великим фестивалем Дністровська вертута: кожна господиня виносила своє творіння на майдан: хвалилися, обмінювалися рецептами, проводили майстер-класи. 

Світлана Дигуляр, голова клубу "Біляївських вертутниць":

Це - дійсно наше коронне блюдо. І можна сказати, тренд міста Біляївка - це вертута. Мукичка, водичка, дрібка солі. Самий цимес, чому вона така смачна: бо розтягуємо тісто, як папіросна бумага.

Нині свято - не на часі. Але вертути вирішили все ж спекти та відправити фронт. 

Впевненими рухами Аліса за хвилину перетворює тісто на прозору тканину. Таких шарів в її вертуті буде два. Але деякі господині роблять і по п'ять. 

Тісто розкладає. І коли начинка у вертуті - демонструє магію.

Поки робить вертуту, жінка думає про сина, який зараз боронить Україну. Каже: якщо хлопця відпускають додому, він ще дорогою замовляє вечерю.

Аліса Лановик, мати військовослужбовця:

Саме любиме це - жарена картопля. Він любе вертути, і пиріжки, і чебуреки. Він все любе, аби мамине.

Одну за одною, Аліса робить вертути, які поїдуть на Миколаївський напрямок. 

Аліса Лановик, мати військовослужбовця:

Скільки треба, стільки й будемо готувати. Аби нашим дітям було що їсти, аби вони поверталися додому з перемогою, а ми будем робить те, що ми вміємо для них.

Готові вироби жінки несуть до клубу. Тут їх розкладають по коробках.

Ніна Романович, учасниця клубу "Біляївських Вертутниць":

Я, ви знаєте, пекла з таким задоволенням, в мене ці коржі літали по кухні. Це - мої вертути. Я навіть, своїм, нашим воїнам написала таку записочку. Вертута за шкварками. Бийте ворогів, щоб аж шкварчало! 

На кожній коробці - підбадьорливі гасла. А в середині, окрім випічки, подарунки від біляївських школярів.

І хоча це не дуже схоже на фестиваль до дня міста - настрій у всіх святковий.

Тетяна Малевська, керівниця управління культури Біляївської міської ради:

Не могли обійти наші традиції. Адже воюємо ми за них. Сьогодні бій іде за те, щоб наша Україна: її культура, її традиції залишилися назавжди. І ми разом з нею!

Дуже швидко організаторки зрозуміли, що випічки буде значно більше ,ніж розраховували. Тож вирішили пригостити Дністровськими вертутами не тільки військових, а й мешканців прифронтових селищ на Миколаївщині.

Олена Кравченко, заступниця голови Біляївської міської ради:

Ми планували п'ятдесят. Але вже станом на зараз їх більше 120. І ми ше отримаємо віртути.

Разом з випічкою на фронт поїде теплий одяг, каремати, білизна, які придбані за гроші громади. Але головне, кажуть жінки: поїде частинка домашнього тепла і їхньої вдячності захисникам.

Галина Литвиненко, учасниця клубу "Біляївських вертутниць":

За ранки і що ми поки спимо спокійно. Бажаємо, щоб кожна мати дочекалася сина, дружина - чоловіка, всіх своїх рідних. Ми ждем дуже Перемогу!