Волонтери приїхали до дітей на Миколаївщині аби нагадати про довоєнне життя [ Редагувати ]

Знають на пам'ять гімн України - краще за таблицю множення, бавляться на дворі під звуки канонади та розуміють, чому в Україні війна. Чимало дітей з прифронтової Миколаївщини повертаються додому, а дехто взагалі не виїжджав. Аби розрадити та нагадати про безтурботне довоєнне життя, до малечі приїхали волонтери.

Вересень радує сонячними теплими днями. Маленькі жителі села Михайло-Ларине, що на Миколаївщині, вже зранку чекають на гостей.

Классная у тебя камера.

Гості з Миколаєва приїхали не з порожніми руками. Кожній дитині - подарунки.

Олена Власова, волонтер:

Була ідея зібрати дітей, але це ризиковано - збирати їх в одному місці. Тому ми тільки роздаємо подарунки.

Ми до тебе! Привіт! - Спасибо! - Це тобі, це також тобі!

Подарунок отримує і маленький Тимофій. 24 лютого йому саме виповнився один рік. А вже за лічені дні по його рідному селу мчала російська техніка.

Катерина, жителька села Михайло-Ларине:

Було страшно, коли проходила колона. Вони ночували у нас в селі. Ми ночували з дітьми всю ніч в підвалі. Страшно було. Як почало світати, вони поїхали. Але часто потім приїжджали в наше село. Танки, БТР, вони приїжджали сюди.

Онуки та діти пані Марії певний час рятувалися у Польщі. Але нещодавно повернулися до Михайло-Лариного, яке завдяки ЗСУ залишилося українським. Та наслідки березневих обстрілів на їхній вулиці досі забути не можуть.

Марія Черновол, жителька села Михайло-Ларине:

Діти мої як раз були в погребі. Саме, коли був сильний вибух, вони встигли заскочити в погріб. Повилітали вікна. Але діти не постраждали. У сусідів мама постраждала, чоловік. Мамі в грудь попали осколки.

Доля сусідньої окупованої Снігурівки - це село оминула, але тут все одно неспокійно. Вибухи добре чути.

Юлія Кликун, жителька села Михайло-Ларине:

Не звертаємо на це сильно уваги, бо з дітьми. І хочемо, щоб вони трохи психологічно. Річку зробили, пляж, щоб можна було досуг… А зараз осінь. Десь рибку половили. Трішечки отак.

Віталія Курганська, інспектор з соціальної роботи Михайло-Ларинського старостинського округу:

На даний час дуже багато дітей. Багато повернулися, але багато не виїжджали. Онлайн навчання зараз. З маленькими дітками складніше, дитсадок не працює - вдома з батьками.

Подарунки від волонтерів отримали 60 дітей, які вже пів року живуть в умовах повномасштабних бойових дій.

Дмитро Рябченко, волонтер:

Я зробив оголошення у фейсбуці, кидають на карту хто скільки може. Хто 200 грн, хто 500, хто 1000. Іноді люди своє останнє віддають. Ми зібрали близько 15 тисяч, і оця акція проходить.

Волонтери планують відвідати з подарунками й інші села Миколаївщини. Адже в такий складний час маленьким українцям дуже потрібні позитивні емоції та увага.