Українські бійці захищаються на Донеччині та йдуть вперед [ Редагувати ]
Залишки ворожого війська відступили, і зараз ховаються десь у посадках
Наш наступний сюжет, створений спільно з кореспондентами Військового телебачення, - про те, як захищаються наші бійці на Донеччині, та як ідуть уперед.
До передових позицій наших військових, де ми працюємо сьогодні, ведуть довжелезні лабіринти окопів. Це забезпечує надійний захист нашим бійцям і дозволяє максимально наблизитися до позицій ворога.
Позивний "Сенсей" - військовослужбовець Збройних сил України:
Виявляємо переміщення ворога, або його якусь роботу, передаємо дані на артилерію, вони потім вже туди відпрацьовують. Ну закидають також ворогу снаряди. Наша артилерія також працює, не лише спостерігаємо.
Те, що наші захисники добре сховалися, свідчить хаотичність стрільби російських окупантів, що поводяться на полі бою, мов сліпі кошенята. Вони застосовують міномети. Час від часу працюють із танків.
Нашим бійцям теж є чим відповісти. Вони показують нам, зокрема, автоматичний гранатомет, українського виробництва.
Позивний "Сьома" - військовослужбовець Збройних сил України:
Призначений для ураження живої сили, та вогневих засобів, живої сили та вогневих засобів, що знаходяться за укриттям.
Робота тут не припиняється ні вдень, ні вночі. Українські військові стежать за позиціями ворога в режимі 24/7.
Позивний "Сенсей" - військовослужбовець Збройних сил України:
Тепловізор з різними режимами і прилад нічного бачення. Тобто вночі ми також можемо все проглядати, якщо якісь там переміщення ворога, то в тепловізор відразу видно.
Хлопці налаштовані рішуче і вже готові йти вперед!
Позивний "Сьома" - військовослужбовець Збройних сил України:
Якщо буде команда, а вона буде - підемо в наступ. Треба ворога вибивати з нашої землі.
Те, що наші бійці не лише захищаються, готові підтвердити жителі вже звільнених населених пунктів Донеччини.
Марія Бібік, воєнна кореспондентка:
З березня селище Долина, що на Донеччині, знаходилося на лінії зіткнення. Російські військові намагалися штурмувати позиції наших бійців. Але щоразу зазнавали втрат та відходили.
Розтрощені будинки та протитанкові міни обабіч дороги. Бої за Долину були справді пекельними, діляться наші воїни.
Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:
Не було такої хвилини, щоб нічого не прилітало - розрив за розривом. Це зараз тут тихо. Самі бачите, боєприпаси розірвані валяються. Касети з "Урагана".
Зруйнований сільський храм, якому понад півтори сотні років, - іще одне підтвердження того, що мішенями рашистів стають не лише військові об'єкти.
Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:
В них нічого святого немає, уровінь розвитку - тварини, більше нічого не можу сказати. Людського там, святого… Навіть якщо свої церкви вони розбивають.
Залишки ворожого війська відступили, і зараз ховаються десь у посадках, розповідає Юрій.
Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:
Видно, коли почався наступ на Ізюм, і вони відчули, що тут у них не буде прикриття, вони потікали й покидали там усе - порядка 10-ти танків залишили, автомобільну техніку.
Російські танки, БМП та БТРи… Чимало ворожих машин війни залишилися тут як символи того, що це українська земля і ворогам тут не місце.
Марія Бібік, воєнна кореспондентка:
Саме ця техніка намагалася зайти в Долину. Але українські військові на підступах до села завдали їй вогневого ураження.
Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:
Артилерія працювала. Закордонна. А вони щойно відчули, що ми дамо їм відсіч, потікали. Самі бачите - хороший ленд-ліз вийшов. Танки, БМП, МТЛБшки, автомобільна техніка - КАМАЗи, Урали. Все що завгодно.
Ворожим обгорілим залізяччям усіяні зараз мало не всі прифронтові дороги Донеччини. І кожна з цих обгорілих машин війни - ще один привід для росіян замислитися, не брати зброю до рук і не йти на вірну загибель до України.
