Ізюм: спогади військових, які звільняли місто [ Редагувати ]

Велике відновлення зараз переживає Харківщина. У деокупованих населених пунктах триває розмінування територій та розбір завалів, відновлення зв'язку, водо-, газо- та електропостачання. 

Наш наступний сюжет, створений спільно з кореспондентами Військового телебачення,  з міста Ізюм. Це спогади українських бійців, які звільняли одне з найбільш постраждалих міст регіону.

З висоти на Ізюм зараз важко дивитися. Тисячі ран на тілі міста залишили по собі ті, хто нібито йшов сюди лікувати ці землі від вигаданих ними ж хвороб. Після такого лікування місто - ледве дихає. 

На вулицях Ізюма - обгорілі та знищені будинки. Деякі - ворожими снарядами немов розпиляні навпіл. 

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Ворог тікав і тікаючи намагався оборонятися, але під натиском наших підрозділів він не встояв і позорно тікав.

Наші співрозмовники були серед тих, хто гнав від Ізюма рашистську навалу й серед перших заходили до вже вільного міста. 

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Люди зустрічали зі сльозами на очах, кланялися, раділи, сльози радості були, дуже привітливо люди відносились до нас, як ми заходили, проходили населені пункти.

Олег Плаксій, кореспондент Військового телебачення:

Підрозділам десантно-штурмових військ при підтримці артилерії знадобилося лише 5 днів, щоб подолати шлях довжиною 70 км та звільнити Ізюм від російських загарбників.

Наші співрозмовники згадують із чого починався той героїчний наступ Збройних сил України на Харківщині. 

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Всі були готові до цього, чекали наступу, все пішли по команді, екіпаж працював злагоджено, завжди, всі хлопці молодці, всі виконували свої задачі.

Задача була рухатись вперед і весь шлях від Андріївки до Ізюма ми пройшли виконуючи бойове завдання. Бойове завдання, у нас була підтримка піхоти, наших батальйонів, побратимів також.

Для ворога такий потужний натиск із боку українських бійців був абсолютною несподіванкою, діляться наші герої. Спочатку окупанти намагалися відбиватися, але маючи шалені втрати, змушені були тікати світ за очі! 

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Втрати у них великі, ми бачили, ми йшли безпосередньо за підрозділами піхоти, також навіть моя батарея взяла полоненого. Він сказав, що нікого не вбивав, коли ми запитали, де він служив, сказав, що він був заряжаючим в реактивній батареї і потім ми передали його командуванню.

На підтвердження того, що за Ізюм ішли запеклі бої - ось це кладовище ворожої техніки на околицях міста. Сюди от уже кілька тижнів звозять усе, що залишилося від смертоносних машин російських загарбників. 

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Трофейну техніку захопили, боєприпасів дуже багато, 120 мін, 152 снарядів зі Мсти, саму Мсту захопили, Нона СВК, якісь там Урали.

Дмитро, військовослужбовець ЗСУ:

Ми взяли трофеї, такі як стрілецька зброя, велика кількість боєприпасів до стрілецької зброї і також боєприпаси до нашої артилерійської системи.

Катівні - у підвалах. Як наслідок - майже півтисячі жорстоко вбитих мирних жителів. Такі спогади залишили по собі в Ізюмі російські окупанти. Місто ще довго буде оговтуватися від непроханих гостей із росії. Але тепер - це вже вільне українське місто, де немає місця рашистським загарбникам. 

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Війна - це завжди важко, але ми справились зі своєю задачею, була поставлена ціль дойти до Ізюма, ми задачу виконали.