У деокупованому Лимані тривають заходи із зачищення території [ Редагувати ]

Знищені села, побита техніка, трупи й заміновані узбіччя - це все залишили після себе росіяни, тікаючи під час стрімкого наступу наших збройних сил на Лиманському напрямку. Звільнені міста та села просто жахають, а історії людей, які пережили окупацію пробирають до серця.

Що побачили наші журналісти на звільнених землях - у матеріалі далі.

Вот он …Париж, Париж, ну иди сюда ….

Пан Ігор вперше за шість місяців приїхав до своїх коней. Перед окупацією села Рубці вивезти тварин він просто не встиг - росіяни наступали дуже швидко. З 23-ох спортивних скакунів вижили лише шестеро. Та й ті поранені уламками.

Наверное там металл, вот он - наверное ей болит там, дергается, боится.

Чоловік каже, більшість елітних коней росіяни банально забили на м'ясо, деякі загинули під час обстрілів. Тепер, уявляючи жахіття, яке пережили його тварини Ігор картає себе за те, що поїхав з села.

Ігор Кряжев, власник стайні:

Я вынужден был уехать, а хозяйство все разбили, у нас всю технику разграбили, дома, а я для них был, как враг - национализм, помагал, способствовал …ну это все.

Тікаючи з Лиманського напрямку, росіяни залишили по собі суцільну руїну. Дорогою до Лиману всі села буквально стерті з лиця землі - втікаючи, вони прикривалися щільним вогнем артилерії. Купи покинутого військового спорядження, заміновані узбіччя та десятки трупів - це все, що по собі залишили "визволителі".

Трупний сморід супроводжує нас всю дорогу. Тіла росіян поступово прибирають криміналісти. Але це не так вже й просто зробити. Під час відступу московити мінували все, навіть тіла своїх загиблих. Роботи в українських саперів багато.

Василь, старший сапер ДСНС:

Мы чистим для криминалистов, нам сделать проходы и все! - Ну а трупи, тіла - можть бути заміновані? - Конечно.

Метр за метром сапери ДСНС розчищають дороги та узбіччя. Все, що можна - підривають на місці.

Втримати Лиманський напрям росіяни не могли фізично. Вони вважали, що прийшли сюди назавжди, тому за понад шість місяців окупації не спромоглись побудувати навіть елементарну лінію оборони. Визволяти ж російськомовне населення України окупанти йшли з російсько-українським словником та благословінням московського патріархату.

Переходяще і зрящего от беса и падет от страни твоей тисяча! Ну це війська …молитва …да - військова молитва їхня.

Так само з вірою у Бога ординці забирали у місцевих жителів транспорт, майно та навіть виселяли з хат. Сліди їхньої присутності ледь не на кожному кроці.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Здається, що тут не треба пояснювати, що це за річ. І от подібні експонати "бійці другої армії світу" залишали по всіх хатах скрізь, де вони жили.

Те, що вдалось пережити окупацію, пан Леонід називає дивом. Адже визволителі забирали все - навіть їжу. Особливо лютували, коли почався наш наступ.

Леонід, житель с. Дробишеве:

Пайків було мало - картоплю, сало, самогон требував весь час. - Так вимагали чи просили? - Вимагали! Як він зі зброєю заходить, ти ж йому не відмовиш, якщо він зі зброєю - життя дорожче.

Навіть після визволення жителям навколишніх сіл Лиману спокійніше не стало. Чимало людей намагається виїхати подалі від лінії фронту - з цим допомагають волонтери. У когось вщент знищений дім, а хтось боїться знову зустрітись з росіянами.

Влад, волонтер:

Русня ж по лесу бегает - боятся. - По лісу бігає? - Конечно! Половину ушло, а половину не успело, где-то сидят, прячутся - голодные, босые и злые, местные боятся.

Зачистки території поблизу Лиману і досі тривають. Скільки російських вояк залишилось в тилу - невідомо. Але всі вони будуть або знищені, або взяті у полон - кільце навколо лиманського угрупування росіян зімкнулося.

Ці хлопці виснажені та брудні, але щасливі! Щасливі, що вибили ворога з рідної землі і вижили у цьому пеклі. Їхній підрозділ наступав на Лиман одним із перших. І ця Перемога була хоча і швидкою, але далась не просто …

Роман, військовослужбовець Збройних сил України:

Вони в основному самі старались уходить, бо по всіх флангах їх брали і вони старались злитись, в основному вони прикривали отход, щоб їм вийти бистріше. Були такі, що приходили до нас і казали - здаємся, але в бій вступали - по різному було.

Тепер Українське військо іде вперед звільняючи село за селом, місто за містом. Наснаги у хлопців вистачить дійти до кордонів з російською недоімперією. Адже наші воїни знають за що і за кого вони борються …

Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть Ворогам! Путін! Ху*ло! Все буде Україна.

Я хочу передати привіт своїй мамі, я її дуже люблю, скоро буду вдома - хай чекає. І дуже, дуже люблю свою дівчину …хочу їй передати привіт. Все буде Україна!