Вижити під вогнем: як тримається Новоандріївка під постійними обстрілами? [ Редагувати ]

На Запоріжжі рашисти постійно влаштовують артилерійські дуелі. Пробити оборону українських захисників намагаються і за допомоги літаків, але марно. Під обстрілами залишаються жити тисячі мешканців сіл. Люди майже не виходять з укриттів, бо невідомо, коли розпочнеться чергова канонада. Як виживають у таких умовах - наш репортаж з Новоандріївки, що на лінії вогню.

І руки, і ноги трясуться… Як стріляють і руки, і ноги трясуться..

Народилася у сорочці, каже Катерина. Днями у її будинок прилетів ворожий снаряд, просто у вікно. Жінка досі не тямиться від переляку. І радіє, що вціліла.

Катерина, жителька села Новоандріївки:

Я лежала на дивані, крізь мене пролетіло у грубу і в той… ковьор висів. У ковру дірка. Крізь мене, я лежала. Оце я таке пережила.

Новоандріївка під постійними обстрілами. Загарбники гатять без перепочинку.

Олена, жителька с. Новоандріївки:

Стріляють каждий день. Самольоти, вертольоти літають. Отам в гаражі самолоьот бахнув - хороша ямка.

Будинки - боляче дивитися. Як не руїни, то решето - з дірками від уламків, пробитими покрівлями та порожніми вікнами.

Олексій, житель села Новоандріївки:

Цю хату розбили. Нема ні вікон, ні дверей, даху. Тут теж два штуки. Слідуючий дом - чотири рази прилітало. Той дом чотири рази прилітало. Воно кругом епіцентр - по всьому селу.

Люди майже не виходять на двір - ховаються по підвалах. Там теж страшно, та пересидіти обстріли рашистів більше немає де.

Олексій, житель с.Новоандріївки:

… прилетіло там з самольота десь 10 метрів діаметром, та 5 метрів заввишки - уже ніякий погріб не спасе, як таке прилетить. Дуже важко.

Люди виживають. Без світла, води та газу. Магазинів немає. Їжу привозять волонтери. У селі лишилося десь 40 жителів з тисячі. Місцеві пишаються бабою Оксаною. Жінка, попри бомби та снаряди, примудряється доглядати корів. Худобу, як і людей, лякають гучні вибухи та вирви від прильотів.

Оксана, жителька села Новоандріївки:

Коровки у мене там внизу, де і щас стоять. Телятка ось два, а два на тій сторіні… Оце якраз поїхала їх. Конечно лякаються. Вирви - це ж воронки. Як бачать, що воронка, корову не потягнеш, або очі їй закрить.

Жінка каже, що клопоту зараз більше з підготовкою до зими. Вугілля дороге, тому доводиться шукати дрова.

Оксана, жителька с. Новоандріївки:

Дерева ось позривали - тягаю. Ось лежить гілочка, вєточка. Оце і тягаю потрошку, що можна. На зиму знаєте скільки надо натягать, щоб отопить…

Селяни поспіхом змінюють системи опалення в оселях.

Віктор, житель с. Новоандріївки:

Зліпив сам плитку, маленьку. Чи буду я там жить, чи не буду - зліпив, кончив - дим пішов. Буде тепло. Тепер до погріба буржуйку буду робить.

Попри тяжкі обставини, люди дивляться у майбутнє, як самі кажуть, із злим оптимізмом.

Назло виживем, назло.

Та чекають на перемогу наших Збройних Сил.