Переживши горе, вона продовжила допомагати нашим воїнам: історія дружини Героя-бійця Дмитра Ковальова [ Редагувати ]

Війна забирає найкращих синів і дочок України. Сотні дітей залишаються сиротами, а молоді жінки - вдовами. Наш наступний сюжет - про Героя-бійця Дмитра Ковальова, який віддав життя, захищаючи рідну землю, та його дружину, яка, переживши горе, продовжила допомагати нашим воїнам. Це історія про героїзм і відважність, про незламність і силу духу.

Кожен день Ольги розпочинається із зустрічі з коханим. Тут, на кладовищі у Чернівцях. 

Ольга, вдова загиблого героя:

Занадто багато знайомих уже тут спочивають, заходиш і до них і кажеш, спочивай братчику, йдеш навідуєшся до них, тому що тягне, тому що хочеться.

Чоловік загинув на фронті, коли йому було всього 22, як і їй тепер. 4-го травня він та його побратими підірвалися на ворожій міні на Харківщині. 

Ольга, вдова загиблого героя:

Відбувався штурм, і при відході їхній побратим залишився на полі в бою, зібралися ж знову таки кращі і вони евакуювали Косована, не пам'ятаю точно його імені, на жаль, вони наїхали на протитанкову міну, і ніхто не вижив з них. 

Ольга та Дмитро тільки-но починали сімейне життя. Мріяли про дітей. Але ця мрія залишилася не здійсненою.

Ольга, вдова загиблого героя:

Дуже мріяли про донечку і дуже готувалися, і Діма мій завжди казав, я не вірю, що я піду з цього світу і у мене не буде дітей. На жаль, я не змогла виконати його бажання, я дуже щаслива бачити тих жінок, в яких залишилися діти, тому що вони можуть подивитися на свою дитину і згадати чоловіка, але коли у тебе нікого немає, то це дуже тяжко.

Дмитро був військовим-контрактником. За його плечима - 8 місяців у зоні АТО. Він без вагань пішов захищати батьківщину й 24-го лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. 

Герой-захисник для країни, для Ольги він був надійною опорою. Біля нього вона почувалася принцесою. Нині - тендітна та ще зовсім молода - дівчина розуміє, треба бути мужньою. Ольга знайшла в собі сили й стала допомагати бійцям, які продовжують боронити рідну землю на фронті. За понад півроку повномасштабного вторгнення - сформувала 4 тисячі військових аптечок, які вже рятують життя наших героїв.

Ставши волонтером, Ольга зустріла багато добрих людей, які підтримують її у важкі часи.

Жанна Король, волонтерка:

Достатньо багато бачила в цьому житті, але я вперше бачила як кричить не людина, як кричить душа. Для мене незрозуміло, яким чином в настільки розвиненому світі, настільки прекрасному світі 20-річні дівчатка залишаються вдовами, тому що хтось щось собі задумав. Оля в мене як приклад, наскільки ці дівчатка сильні, наскільки вони незламні, наскільки вони готові далі захищати свою країну, стояти замість своїх чоловіків.

А кожну вільну хвилину - вона біля нього. Своєму герою розповідає про те, що зараз відбувається на фронті. Про його побратимів. Найкращий друг Дмитра - спочиває поруч. 

Ольга, вдова загиблого героя:

Писав Ян про мого Діму, ми мали стати кумами, пройтися з дружинами по Кобилянській, жити довге життя, але,на жаль, доля вирішила інакше. Так само ця доля вирішила інакше зробити з Яном. Хлопці тепер навіть разом спочивають.

Старший солдат Ян Вільховецький кілька тижнів тому потрапив під мінометний обстріл і 15-го вересня також став воїном небесного легіону. Дружини обох бійців раніше не були знайомі, але тепер - підтримують одна одну.

Ольга, вдова загиблого героя:

Я бажаю кожному українцю, щоб він зрозумів, реально за що ці хлопці тут лежать, що вони лежать за те, щоби інші могли жити у вільній країні. Я також бажаю кожному українцю, аби вони прийшли на цвинтар просто так або прийшли на похорон якогось воїна, байдуже, чи це знайомий, чи не знайомий, аби вони зрозуміли цей біль і цю втрату, яку відчувають сотні родин нині в Україні, аби вони зрозуміли якою ціною їм дається кожен день на цьому світі.

Ольга вірить - її захисник досі поруч. Біля робочого столу в неї - фото коханого. Це те, що дає сили йти далі та вірити у перемогу. Просто зараз Ольга готує чергову партію допомоги нашим воїнам на передову.