Герої не вмирають: львівʼянин Юрій Руф боронив Україну до останнього подиху [ Редагувати ]

Герої не вмирають… Юрій Руф, львів'янин, письменник, націоналіст, той, хто за свободу України віддав найцінніше - своє життя. Йому був 41 рік. Загинув 1 квітня на Луганщині, захищаючи Попасну. Він був добровольцем. Без військового квитка, не вагаючись, у перший день повномасштабного вторгнення росії вступив до лав ЗСУ. Від так разом із побратимами мужньо боронив землю та Незалежність України. Про хоробрих і незламних, які захищали нас до останнього свого подиху, далі у сюжеті Христини Гашенко.

Ірина Дадак, вдова:

Мені зателефонував брат Юри і він, я тільки взяла трубку, він сказав "Іра" - і я зрозуміла - щось сталось. Я дальше не пам'ятаю, тільки кричала..

Про смерть свого коханого Юрія Ірина дізналася 1 квітня. Чоловік служив в 24-й механізованій бригаді. Захищав від російських загарбників Попасну, що на Луганщині. 

Ірина Дадак, вдова:

Проскакують от пости у фейсбуці, чи будь-яких соціальних мережах. І таке враження, що це Юра написав. Там Юру згадують. Здається ти щоранку відкриваєш стрічку новини і ти думаєш, що він щось напише ( плаче) не віриться.

Востаннє Ірина свого Юру бачила вранці 24 го лютого.

24-го числа він провів нас з дітьми, вийшов з хати і до хати більше вже не вернувся…

Щоранку рідні Юрія отримували від нього контрольні дзвінки "про те, що все добре". В останній день свого життя він ще встиг поговорити зі старшою донькою...

Ірина Дадак, дружина Юрія Руфа:

Сказав, що любить нас всіх, що вони копають окоп, що трохи важко. Привітав з першим квітням. І сказав, передавай привіт мамі. Більше я з ним не говорила…

Сьогодні про чоловіка та батька нагадують спільні фото. На них усі усміхнені та щасливі… 

Ірина Дадак, дружина Юрія Руфа:

Це фото - останній наш вихід в люди, можна сказати. 14 лютого ходили в театр, тоді на День закоханих я подарувала йому квитки на виставу "Дон Жуан" і ми сходили останній раз.

А ще книжки із авторськими віршами. За своє коротке життя Юрію вдалося видати 9 збірок. Найбільше писав про Україну. 

Юрій Руф:

Ми тут були із сотворіння світу, вкарбовані в історії сліди. Ми - незалежні, час це зрозуміти. Ми були, є і будемо завжди!

Ірина Дадак, вдова Юрія Руфа:

Був патріотом перш за все, любив Україну, любив українську Україну. Він хотів, щоб Україна була українською.

Свою любов до Батьківщини Юрій черпав із історії. Називав себе сучасним українським націоналістом. 

Надія Дадак, мати Юрія Руфа:

Перед 8 березням каже: мамо, як ти дивишся, для тебе не буде образливо, якщо ми це свято у нашій сімʼї ми не будемо святкувати? Буде День матері, завтра буде день народження Шевченка. Це не є свято, українське, притаманне нам. Я з дружиною поговорив. Вона мене підтримала. Я кажу - добре.

Про свою громадянську позицію Юрій публічно розповідав в інтернеті. Часто згадував про Майдан і про Крим.

Юрій Руф:

Памʼятайте про те, що навіть незважаючи на фактичну окупацію Криму, ми повинні завжди наголошувати, що Крим - це Україна.

Патріотизм та любов до країни прививав і своїм студентам в лісотехнічному університеті. Поспішав жити, наче щось відчував, так розповідають його друзі.

Ярослав Мацишин, друг Юрія Руфа:

Останній рік, можливо, це було якесь передчуття, дуже він так працював. Так здається, ти працюєш на роботі, він веде пари, писав вірші, видав збірку, там поїхав в якийсь дитячий табір. Там поїхав на схід до солдатів, його щось гнало і каже: треба ще то зробити, треба ще то зробити...

Юрія поховали у Львові, на полі Героїв, які відали своє життя захищаючи країну від російського окупанта.

Ірина щодня приходить на могилу до свого чоловіка.

Розповісти як день пройшов, чого чекаю від завтрашнього, ділюся з ним. 

На могилі - кава і цукерки. У Юрія нещодавно був би день народження. А ще браслет від молодшої семирічної доньки Каті.

Ірина Дадак, вдова Юрія Руфа:

У неї було два. І каже: мама, який тобі більше подобається цей чи цей. Я кажу - ось цей голубенький і вона його зняла і подарувала., каже для тата.

Поговорити з батьком - це те, чого так бракує дітям Юрія.

Роксолана, донька Юрія Руфа:

Напевно погуляти, поговорити там в якомусь парку.

А ще обійняти і ніколи уже не відпустити…

Надія Дадак, мати Юрія Руфа:

Снився він мені, не знаю, до 40-ка днів, мабуть, тут в цій хаті, за тим столом. Він сидів. Я підійшла, обняла його дуже міцно і відчула його тепло і пробудилася.

Про сучасного українського патріота Юрія Руфа знають у місті чимало. 

Христина Гашенко, кореспондентка:

Раніше ця вулиця називалася імям російського письменника Миколи Некрасова. Під час процесу декомунізації її переіменували на честь героя Юрія Руфа. Бо пам'ятати і шанувати тих, хто віддав життя за Незалежність, - обов'язок кожного українця.