Фронтовий Сіверськ: дим, вибухи та згоріла техніка [ Редагувати ]

Бої на Донбасі стають дедалі запеклішими - артилерія не змовкає, а під її прикриттям росіяни намагаються пробити нашу оборону. У прифронтових містах ще залишаються тисячі цивільних.

Через постійні обстріли вони місяцями змушені жити по підвалах, збирати дощову воду, та грітися біля саморобних пічок… Жахи війни - в ексклюзивному репортажі нашого воєнкора Станіслава Кухарчука.

Дим, вибухи та згоріла техніка. Такий вигляд зараз має лінія фронту Бахмут-Соледар-Сіверськ. Ще з літа тут точаться запеклі бої. Всі дороги прострілюються російською артилерією… ними ми їдемо в Сіверськ - невелике містечко, яке місяцями не зникає з військових зведень.

Стас Кухарчук, кореспондент:

Армагедон, тут справжній армагедон - жодної вцілілої будівлі. Це одна з центральних вулиць міста Сіверська. І тут, як бачите …суцільна руїна.

Звуки вибухів у Сіверську не змовкають ні на хвилину. Росіяни б'ють по місту хаотично, тому передбачити, куди прилетить наступного разу - нереально. Вулиці міста здаються абсолютно порожніми, та це лише на перший погляд - тут ще намагаються вижити до тисячі місцевих жителів… З початку вторгнення деякі з них нам стали дуже близькими.

…радий вас бачити живим і здоровим!

Крайній раз з паном Олександром ми зустрічались у вересні. Відтоді в нього нічого не змінилось - він та його чотири сусідки й далі продовжують жити в підвалі власного будинку. Тут налагодили побут, заготували дрова, встановили для обігріву буржуйку. Жити можна, каже чоловік …єдине, що води не вистачає. Доводиться збирати дощову.

Ось вода дощова. Тепер, он дивись скільки було дощової - зрасходували баби …люблять чистоту і потому стіраються.

Підопічні пана Олександра без великої потреби з підвалу намагаються не виходити. У їхній двір кожного дня летять російські снаряди та міни. Фронт від міста хоча трохи й відсунувся, але Сіверськ і досі в досяжності ворожої артилерії.

Пан Олександр, житель Сіверська:

Надіємося на Збройні сили, що освободять - все буде гаразд. Це наша земля! Куди їхать? Не хочеться нікуди їхати, хлопці …от чесно.

Тим, хто не виїхав, доводиться щодня боротись за своє життя. І це боротьба не тільки з холодом, відсутністю води, антисанітарією чи з дефіцитом продуктів, а й з цілодобовими обстрілами. На жаль виграти її вдається не всім - загиблих у Сіверську давно вже ховають просто на клумбах. Пан Валерій тимчасово виконувач обов'язків керівника місцевої лікарні. Чоловік веде нас на імпровізований цвинтар у дворі свого медзакладу … могил тут стає з кожним днем все більше і більше…

Валерій, в.о. директора лікарні:

Это Брянченко Сашка - оторвало руку и голову, это местные, а то Мацак …вот это - Мацак терапевт. А это вчера похоронили. Пока здесь …будем потом перезахоранивать.

Жителі Сіверська, здається, вже звикли до жахіть війни - адже це їхня буденність ось вже майже пів року. У хвилини тиші вони поспішають заготувати дрова, сходити за продуктами, отримати волонтерську допомогу чи набрати десь технічної води. А потім … потім знову сховатись у своєму темному і сирому підвалі аби вижити.

Но ми віремо, що ми переможемо …так! Україна переможе! Так, віремо …чого і не виїжджаємо.