На Рівненщині матір вбитого бійця віддала всі гроші, які отримала як компенсацію від держави [ Редагувати ]

На Рівненщині матір вбитого бійця віддала всі гроші, які отримала як компенсацію від держави за загибель на фронті свого сина, військовослужбовця. Вони підуть на зведення сучасного футбольного поля біля школи, де навчався її син Іван. Так Марія Пешко із села Орв'яниця вирішила вшанувати пам'ять свого єдиного сина. Сніжана Сидорук - розкаже більше.

Марія Павлівна розповідає про свого сина і не може стримати сліз. Іван Клюйко загинув цьогоріч у квітні у боях під Попасною. Страшну звістку матір отримала на Великдень.

Марія Пешко, матір загиблого бійця:

У нього було поранення руки - це видно. Поранення голови - це було осколочне голови. Сразу не побачили. Ніхто не міг повірити, що Ваня стільки пройшов, а оця.. осколок дістав його там… Дуже важко, тому що я залишилась сама.

Як загинув воїн, згадують його побратими із королівської бригади, в якій служив Іван. Того дня, розповідають, він намагався врятувати поранених із розбомбленого росіянами бліндажа, але й сам не вижив.

Сергій, побратим військового:

Був сильно великий обстріл. Я був на сусідніх позиціях на той час. Нас получається поранили в один той самий час, тільки на різних позиціях. Його не змогли евакуювати. Він просто стік кров'ю, тому що було багато осколків на його тілі, всі не змогли перекрити, перев'язати, а щоб винести, потрібно було дочекатися темноти, а темноти не було.

За загибель свого Героя Марія Павлівна отримали від держави компенсацію. Але гроші матір воїна витратила не на себе, а на будівництво спортивного майданчика.

Марія Пешко, матір загиблого бійця:

Ті гроші, вони не варті нічого, якщо немає найріднішої людини. Мені два життя не жити, а на мій вік хватить того, що я заробила і тому я вирішила, щоб пам'ять залишилась про мене і про мого сина - отакий майданчик. Я думаю, що це буде найкращий спомин про нього.

Спортивний майданчик за кілька місяців облаштували у рідному селі Івана - Орв'яниці - на території місцевого ліцею, де він колись вчився і де понад сорок років вчителювала його мати.

Алла Буткевич, директорка Орв'яницького ліцею:

Для всієї громади - це неоціненний подарунок і вчинок Марії Павлівни. Вона не просто вклала кошти. Вона вклала душу від кожного камінчика від посадженої туї встановлення фонарів, освітлення, вона все приймала участь в цьому. Їй небайдуже було. Не просто дати кошти, а вона хотіла, щоб було все якнайкраще для наших дітей.

Дев'ятикласник Іван п'ять років займається футболом. Каже, такий сучасний стадіон - це була мрія усіх місцевих спортсменів.

Іван Красько, учень Орв'яницького ліцею:

П'ять років ми займалися на цьому стадіоні - це була трава, а цей побудували траву штучну на цьому. Мені краще займатися.

Радіє і тренер футбольної команди Василь Мельник, бо упевнений, що таке поле спонукатиме його вихованців до нових перемог. Адже тепер це єдине місце у селі, де спортом можна займатися комфортно.

Василь Мельник, вчитель фізичної культури Орв'яницького ліцею:

Мрія здійснюється. Здійснила проста людина, не будучи депутатом, не маючи ніяких посад. Людина, яка втратила дитину, вона збудувала нам такий прекрасний майданчик. Тобто ми всі задоволені всім.

Такий вчинок Марії Павлівни здивував не лише односельців.

Віталій Коваль, голова Рівненської обласної державної адміністрації:

Це такий приклад самопожертви. Два з половиною мільйона гривень в принципі вкладено в цей майданчик і цей той приклад, яким відрізняється Україна, мабуть, від ворогів.

Поряд з майданчиком Іванові Клюйку встановили пам'ятну стелу. Всі, хто його знав, кажуть, він занадто прагнув справедливості та щиро любив свою Україну.

Леонід Шмигельський, житель села Орв'яниця:

Ми його називали Ванею і всі в селі називали так його. Він був людиною, він був хорошим сусідом, він був хорошим другом і те, що сталося із ним, тому шо він не міг залишити в біді побратимів.

Бійцю, який віддав життя за Україну, присвятили і перший мініфутбольний турнір. Його провели серед учнів ліцеїв району.

Турнір на честь Івана Клюйка буде традиційним. Проводитимуть його щороку у день загиделі героя. Йому тепер назавжди - 35. Марія Павлівна хоче, аби всі пам'ятали його життєрадісним.

Це мій син. Це мій Іван. На всіх фотографіях усміхнений дуже, ну життєлюбний. Це душа компанії.