"Вчорашній" курсант пройшов перше бойове хрещення під ворожим вогнем: історія молодого офіцера [ Редагувати ]

Чимало ще вчорашніх курсантів одразу після випускних стали на чолі підрозділів і пройшли перше бойове хрещення під ворожим вогнем. Одним із таких є командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила - Всеволод Ілик. Історія про молодого офіцера - від Вікторії Балицької.

Це випускний Національної Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Серед офіцерів-випускників -23-річний Всеволод Ілик. Відзнаку йому вручає сам командувач сухопутних військ України Олександр Сирський. 

- Щиро вас вітаю. Успіху. 

Після школи Всеволод вчився на програміста. Але у 2014 зрозумів, що його покликання - захищати Батьківщину і вступив до військового вишу. Після випуску з академії хлопець поїхав на Луганщину у складі 24-ї окремої механізованої бригади для участі в ООС. Там і зустрів повномасштабне вторгнення. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Десь в п'ятій ранку 24-го числа, я тоді ще був командиром взводу, на мене вийшов командир роти каже: повна бойова готовність. Ми вже в принципі очікували, ми розуміли що щось таке буде. 

Вже у перші дні війни почалися важкі бої з рашистами. Вони суттєво відрізнялися від бойових дій, які були до цього часу.

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

До 24-го числа конкретному підрозділів нас не було ні одного пораненого. А от з 24-го числа вже почала працювати у нас авіація, почали працювати гради, урагани, смерчі. Великі калібри.. Вже почалися серйозні стрілецькі бої. Почались наступи. 

У бригаді були поранені та загиблі. Всеволод вперше відчув цей біль - втрату близького друга та наставника. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Найбільша така моя втрата - це був такий Руслан Бензяк. Він був в мене командиром відділення, сержант. Він прийшов до мене з морської піхоти. Я так як молодий офіцер ще не орієнтувався в плані війни, він воював з 15-го року. Він дуже багато чого мене навчив. І Руслан забіг в окоп і прихід міни, прихід міни прямо в окоп біля нього, йому відірвало 2 ноги. Його затягнули в підвал і буквально через хвилин 10 він помер. Це був такий перший мій 200-й, і перший якраз найважчий. Мій товариш. 

Упродовж місяця Всеволод із підрозділом боронили Попасну. Ворог жорстоко і планомірно артобстрілами рівняв місто із землею. Виснажені бійці жили в окопах, тижнями не спали, несли втрати, але трималися. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Там бої йшли цілодобово практично. Якщо вдень в нас були стрілецькі бої, то цілу ніч по нас працювала артилерія. І в основному робота була така, що день бій, ніч ми або десь відходимо трохи, або змінюємо позиції, переобладнуютьмося, знову окопуємося. Ми тоді практично не спали. Постійно сирі підвали, умови на той момент взагалі нормальних умов не було. Ні води, нічого. Зігрітися ми не могли, тому що вогонь не можна було розпалювати, противник виявить де ми знаходимося.

Всеволод знав - від того, як тримається він, залежить бойовий дух особового складу. А отже, і їхні життя. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Як командир завжди мав бути, ну, так сказати, на позитиві, завжди мав тримати себе в руках. Не можна було падати духом навіть в найважчі моменти, навіть якщо було важко в душі, треба було з вигляду бути стриманим, зібраним, не панікувати. До якщо починає панікувати командир, то особовий склад він не буде воювати.

Самому ж Всеволоду допомагали думки про батьків та кохану Марʼяну. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила: 

Це моя сім'я і моя дівчина. Я знав, що я мушу до них повернутися, і вони якось були такою моєю опорою моральною. В такі важкі моменти я просто думав про них і розумів, що я не можу ні загинути, ні зламатися.

Із рідними офіцер спілкувався рідко. Боєць пригадує, як уперше за місяць зателефонував своїй коханій, а згодом матері. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Протягом місяця зв'язку взагалі не було ніякого, і пам'ятаю, телефонував я тільки один раз. Ми знайшли якесь таке місце на 4-му поверсі будинку. І один раз я їй зателефонував, сказав, що живий, що все добре. І зателефонував тоді батькам. Бо так батьки навіть не знали де я, що я. Мама сказала, що вона зараз свідомість вратить. Вона просто плакала. Вона навіть не вірила, не могла повірити, що я на зв'язку, що я живий, що все добре. 

Всеводод був двічі поранений. Перший раз у стегно, другий - під час танкового обстрілу - у руку. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Я заскочив в окоп і відчув 2-й прихід вже ззаді себе, мені тоді пробило спину. Я впав і перше відчуття таке - немає руки. І в мене така зразу внутрішня паніка починається, що немає руки. Якось я її нащупав, витягнув побачив, що вона вся в крові і вся посічена, я почав кричати, що я 300-й.

Офіцер відверто зізнається: не так боявся поранення, як можливого полону. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Задумувався. Не хотів би в нього попадати звичайно. Навіть думав той варіант, що завжди треба з собою гранату носити на всякий випадок. Але я не знаю чи вистачило би духу себе зірвати. 

Війна у книжках і в реальності - дуже відрізняються, говорить Всеволод. І не радить її романтизувати.

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила:

Ну взагалі війна не виглядає так як воно в Тік-Токах, на відео. Бо мені здається в основному ті Тік-Токи знімаються десь на другій лінії, де більш тихо, спокійно. Чесно скажу, в мене на телефоні за 10 місяців війни дуже мало якихось відео, фотографії. Бо то якось не було часу, навіть про то ніхто не думає на передовій, коли в тебе ідуть бої. І війна трошки не така як на відео. Там немає таких чистих військових, переважно всі в болоті, всі вимучені, всі такі небриті, змучені морально. 

Всеволод зараз у тилу, але готовий повернутися на передову. 

Всеволод Ілик, командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила: 

Це моя робота. Я ж все-таки посвятив життя армії. І військовій справі. Хтось мусить це робити.