ЗСУ стали світовим феноменом: головні етапи цієї війни [ Редагувати ]

Грамотна тактика та стратегія командувачів української армії, західна військова допомога та неймовірна мотивація і хоробрість наших воїнів. Це - три головні складові наших успіхів на фронті. ЗСУ стали світовим феноменом. Наші військові операції точно увійдуть у підручники, зрештою, їх вжевивчають іноземні генерали та експерти. Руслан Смещук теж проаналізував головні етапи цієї війни. Подивіться.

Повномасштабна фаза війни Росії проти України увійде одразу у кілька підручників. Історії, політології - і звісно ж, у навчальні матеріали військових академій. Адже вперше у двадцять першому сторіччі у фронтальній війні, зійшлася армія із колосальним вогневим потенціалом і величезною перевагою у стволах. Але при цьому - армія зразка… двадцятого сторіччя. 

І армія, в якої стволів було на порядок менше, але яка використовує стратегію і зброю сторіччя - двадцять першого. Збройні сили України. Тож як сталося, що попри домінантну перевагу у кількості озброєння, флоті та авіації - росіяни програли битви за Київ, Чернігівську і Сумську область. Програли битву за Чорне море, програли битву за Харківщину і Херсон. 

Початок двадцять другого - на тлі розгортання російських військ уздовж українських кордонів, весь січень та лютий в Україну прибувають портативні ракетні системи. Протитанкові керовані комплекси Джевелін та НЛАВ. А також протиавіаційні комплекси Стінгер. 

У результаті - отримавши до власного озброєння ще велику кількість сучасних протитанкових комплексів, українській армії вдалося нівелювати російську перевагу у танках. 

Знищення броньованих ворожих колон перетворилося майже на будденість. Десятки і сотні підбитих бойових машин, тисячі трупів російських вояків розкиданих по українській землі. Замість мрій про Київ за три дні - реальність для росіян стала страшніша за пекло. 

Зупинивши основні сили під великими містами, сили оборони перейшли до атак на шляхах забезпечення. Навіть невелика мобільна група - виявилась російським жахіттям. Десятки і сотні таких груп перетворили забезпечення угрупування вторгнення - у надскладний процес. 

У результаті, постійно втрачаючи техніку і людей, росіяни виводять своє сильно побите угрупування з-під столиці та з Сіверщіни.

У цей же час в небі - йшла своя війна. Попри потужні ракетні удари, українське військо зберегло свої протиповітряні сили, які перекрили простір на середній і великій висоті. А завдяки іноземним партнерам і постачанню сотень портативних ракетно-зенітних комплексів - спочатку Стінгер, а потім Стар Стрік та інших ПЗРК - небо перекрили до трьох з половиною тисяч метрів

Зазнавши втрат у літаках, гелікоптерах та пілотах, російська авіація перестала діяти в українських тилах, а РФ втратила стратегічну перевагу. Відтоді більшість бойових вильотів росіян - це ось така стрільба з кабрування. 

Тобто швидкий, неприцільний удар некерованими ракетами по площинах і миттєвий відступ десь на лінії зіткнення. Ніякого масштабного терору на комунікаціях, ніякого прицільного знищення бронетехніки. Тобто нічого з того, чим небезпечна сучасна бойова авіація. 

У цей же час - на морі йшла ще одна битва. Росіяни, маючи перевагу - постійно загрожували морським десантом. І таким чином відтягували сили від захисту Миколаєва. Ключову роль у битві за море грав флагман чорноморського флоту "Москва" та острів Зміїний. Вони забезпечували протиповітряне прикриття інших кораблів. Але чотирнадцятого квітня "Москва" познайомилася із українським протикорабельним комплексом Нептун.

Це фрагмент радіоперехоплення невдовзі після ураження крейсера. Після цього російський флот не ризикує наближатися до українського узбережжя. Паралельно тривають поставки Україні інших протикорабельних комплексів.

Зокрема ракетний комплекс "Гарпун". Після цього російський флот остаточно втрачає стратегічне значення. А невдовзі звільняють і острів Зміїний. 

Після цього починається новий етап війни. Росіяни накопичують на Сході значні сили і переходять до тактики над-концентрації артилерії. 

Тактика розроблена за часів Другої світової. До фронту підтягують десятки, а то й сотні гармат та реактивних систем і починають валом вогню - просто стирати наші укріплення, села та міста. 

У цей час Збройні сили перебувають у скрутному становищі. Снарядів на контрбатарейну боротьбу не вистачає, іноді співвідношення у гарматних пострілах пʼятдесят до одного. ЗСУ зазнають сильних втрат. Але знищувати російську артилерію допомагають високоточні 155 міліметрові гаубиці, а потім і сучасні самохідні установки цього ж калібру. 

Але росія попри запеклий опір сил оборони, тисне на Луганщині. Ворог захоплює Попасну, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Але невдовзі Україна здобуває паритет на Східному фронті. 

Україна отримує ракетні системи Хаймарс. Високоточні, вкрай важкі для російського ППО, досить далекобійні системи перетворюються на жах росіян. ЗСУ починають знищувати ворожі артилерійські склади. Таким чином росіяни більше не можуть використовувати стратегію вогняного валу і надконцентрації артилерії. 

Збройні сили переходять до так званої стратегії ізоляції зони бойових дій. Суть у тому, що на обраному напрямку починають вибивати всі склади і боєприпасів, і палива. Знищувати всю логістику. Ракети бʼють по штабах - і повільно, але невпинно ніби ізолюють обрану ділянку. 

У результаті ворог постає перед вибором - продовжувати спротив, потрапити в оточення - і бути знищеним. Або тікати. Продемонструвати жест доброї волі - так би мовити. В результаті на Харківщині і правобережній Херсонщині росіяни обирають втечу. А Україна тримує "російський лендліз" - купу трофейної техніки і снарядів. А головне: звільняє території та людей. 

Крім того - одна із фундаментальних переваг ЗСУ над ЗС РФ - це звʼязок і цифровими системи керування військами в режимі реального часу. Коли просто за рахунок інформування - в рази меншими силами, українські армійці перемагають. Бо знають, чим куди і коли треба вдарити. Де треба наступати - а де краще обійти. 

І далі наша перевага лише зростатиме. Західні партнери обіцяють нам надати ще більше зброї у цьому році. Так, під час тріумфального візиту Президента до США, американці підтвердили передачу першої батареї ППО Петріот - це один із кращих комплексів протиповітряної оборони. Який інтегрується із розвідувальними ти цифровими системами США та НАТО. 

Крім того, в бюджеті США на наступний рік закладені рекордні 45 мільярдів доларів військової та економічної допомоги для України та союзників.