Він вивозив людей з-під обстрілів: історія волонтера з Миколаєва, що отримав поранення [ Редагувати ]

І наступна історія - про волонтера з Миколаєва. Він вивозив людей з-під обстрілів, допомогав військовим. Проте одного дня натрапив на боєприпас та отримав поранення. Тепер Микола вчиться наново ходити, і водночас - продовжує працювати на перемогу. Подивіться.

Баштанка, Николаевская область, можно посмотреть как российские войска уничтожали город. Отсюда требовалась помощь, и поэтому я как мог, так и помогал. Поэтому вывез отсюда людей раненых и передал в госпиталь. На этом моя миссия как бы была…

З перших днів війни, щойно окупанти почали обстрілювати Миколаївщину, Микола Бабич взявся до справи - евакуював поранених із сіл, що були найближче до позицій орків.

Микола Бабич, волонтер: 

Когда я ехал в Шевченково, я помню как люди бежали по дороге в город Николаев. Они спасались. Убегали оттуда. Я ещё тогда толком не мог понять, почему так происходит. Но потом я увидел технику дальше и быстро развернулся и сам поехал. Помню как несся по трассе на бешеной скорости и надо мной пронёсся самолет.

Окупанти тиснули - розраховували захопити Миколаїв. Була ймовірність висадки ДРГ. Тоді Микола долучився до патрулювання міста. 

Микола Бабич, волонтер:

Когда российские танки пытались прорваться в город, патрулировали по вечерам, чтобы был порядок, не было грабежей. Мы и мешки набивали песком, и возили продукты на блок пост. И искал я эти блокпосты, куда их привезти. Также помогали по району, это лежачий, кому воду, кому памперсы.

Тоді, щоб захистити своє місто, люди навіть без зброї готові були спиняти ворога.

Микола Бабич, волонтер:

Помню как намотали изоленту на ручку, ножки и вышел на улицу с этой ножкой от табуретки, оказывать сопротивление, что б российские танки не смогли зайти сюда.

Коли росіяни зрозуміли, що захопити Миколаїв не вдасться, почали поливати місто вогнем. Частина санярдів вибухала, завдаючи страшних руйнувань, інші - підступно очікували на жертву. На одному з нерозріваних боєприпасів Микола і підірвався. 

Сергій Моцар, лікар-травматолог лікарні міста Миколаєва:

Він поступив з мінно-вибуховою травмою нижніх кінцівок, переломом кісток гомілки правої, і відкритим переломом кісток правого передпліччя і плеча. Його тканини були нафаршировані відламками металевеми і дефект був м'яких тканин. Питання ставили об ампутації кінцівки.

Если рассмотреть мою ногу, то можно увидить всю анатомию человека. Сквозные дыры, и когда доктор мне делал перевязку, практически зажимом просовывал в эту сторону и вытаскивал отсюда. Была кость раздроблена.Никогда не мог подумать, что с моей руки будут торчать 7 штырей. И несколько штырей с ноги.

Поранення стало випробуванням, але не змінило чоловіка.

Юлія, дівчина Миколи:

Не смотря на сильные боли он старался каждый день что-то делать, для того, что бы преодолеть эту боль. У него очень сильное стремление к жизни и помогать людям, оптимизм. 

Сергій, друг Миколи:

Всі українці - це одне коло волонтерів, ми разом об'єдналися, бо разом хочемо прискорити перемоги.

Нині Микола потроху починає ходити, і вже сідає за кермо. Та головне - має плани на майбутнє.

Микола Бабич, волонтер:

Конечно у меня есть очень много планов, это касается нашего города. В первую очередь это прочистить все завалы, и основная цель - это озеленение города. Николаев был зелёным, но будет ещё зеленее.