"Захист росіян": стратегія загарбників із захоплення нових територій незмінна [ Редагувати ]

Підтримка сепаратистських рухів, розпалювання міжнаціональної ворожнечі і так званий захист росіян. Стратегія кремля незмінна - прикриваючись "руськими", яких начебто утискаюсь - зазіхають на чужі території.

Про те, звідки російські ляльководи беруть фейкові цифри про кількість своїх співгромадян за кордоном. Та чому це загрожує безпеці держав? Богдан Вербицький розповість.

Росіяни, росіяни й ще раз... росіяни. Вони всюди. Не знали? Ну то самі послухайте.

володимир путін, президент російської федерації:

Это воля миллионов людей ...Почти полтора миллиона русских ...Геноцид в отношении проживающих там милллионов людей.

І кожному мільйону, звісно, захист потрібен!

Валентин Гладких, політолог:

Методика та сама: спочатку православні, потім інтернаціонал, захищали пролетаріїв і трудящих по всьому світові, а зараз повернулися до того, щоб захищати або росіян, або російськомовних.

Так. "Мільйони росіян" - це не математика, це - політтехнологія кремля. Як вона працює?

Михайло Подоляк, радник голови Офісу Президента України:

Будет попытка пройти по Крымскому сценарию.

Де його спробують застосувати? До чого тут газ та нафта?

Микола Давидюк, політолог:

І росія зараз їх шантажує і намагається на них впливати.

Раз, два, три! Ура-ура-ура.

Ну, а що ви хотіли? Який референдум - таке і "ура". Вересень 22-го. Путін зі своїми посіпаками, святкує так зване "приєднання" до росії нових регіонів.

Потому что это воля миллионов людей.

Знову ці мільйони. Чому росіянам так подобається ця цифра?

Валентин Гладких, політолог:

Вони постійно завищують чисельність як етнічних меншин, так і, власне кажучи, мовних. Тому що, якщо подивитися на дані перепису в Україні, то етнічних росіян в Україні було 17 відсотків. А у путіна вони якимось дивним чином перетворилися на 17 мільйонів росіян.

Микола Давидюк, політолог:

Росія має певні технічні, штучні елементи так званих провокацій і захисту. Але насправді якщо ми говоримо, то ніякої конкретики в цьому немає. Це просто привід вторгнутися.

росія використовує цю риторику - перед кожним конфліктом. Молдова, Грузія, Україна... Протягом 30 років. Ось, послухйате - весна 2014-го...

володимир путін, президент російської федерації:

Из 2 миллионов 200 тысяч жителей Крымского полуострова почти полтора миллиона русских, 350 тысяч украинцев, которые преемущественно считают русский язык своим родным языком.

Валентин Гладких, політолог:

Він чомусь визначає мільйони одних і чомусь забуває про мільйони інших. Коли він говорить про якісь мільйони в Криму, то він чомусь забув про такі самі мільйони інших, хто жив в Криму і дотримувалися інших поглядів. Ну, умовно кажучи, що сталось в Криму з етнічними татарами, що сталося в Криму з етнічними українцями?

Тарас Семенюк, політолог:

Росіяни цим хворіють. Ця історія про рускіх всюди присущіх на територіях колишнього радянського союзу - це власне про те.

А ось приклад ще однієї допомоги русскім. 2008. Визнання росією квазі-республіки - Південної Осетії.

Це той самий зал, та ж процедура як під час "приєднання" до росії українських територій. Часи змінюються, а декорації й технології - ні. До речі, мотивом тоді, у 2008 став геноцид. До Грузії ввели російських "миротворців", фактично окупантів.

дмитро медведєв, президент російської федерації (2008-2012 рр):

Цхинвал взят под контроль усиленным российским миротворческим контингентом. Мы и в дальнейшем будем предпринимать все от нас зависящее для защиты жизни и достоинства российских граждан.

Валентин Гладких, політолог:

Тут прикладів може бути безліч: починаючи від Казахстану, де вони захищають російськомовних, росіян і тому подібні речі і закінчуючи такою доволі брутальною політикою, яку вони проводять на Кавказі. Де так само завищують чисельність одних і зменшують чисельність інших. Розпалюючи міжнаціональну ворожнечу.

Микола Давидюк, політолог:

росія там намагається грати більше в маніпулятивні ігри і росія там намагається шантажувати і грати в такі ще старі радянські, навіть не радянські, а імперські замашки, де вона маніпулює.

Для росії, на Кавказі, ситуація зараз непроста. Після повернення Азербайджаном своїх територій, член ОДКБ - Вірменія образилась через бездіяльність москви. Росіяни ж відправили в регіон так звані "миротворчі сили". Азербайджанці ж - протестують та перекривають дорогу. Бо звинувачують так званих миротворців у роботі на копальнях у Карабасі.

Валентин Гладких, політолог:

По суті, грабуючи територію, яка належить Азербайджану. Це один момент. Тобто, абсолютно беззаконно. І, зрозуміло, що активісти мають всі законні підстави для того, щоб проти цього протестувати і протидіяти злочинній діяльності як росіян, так і місцевих сепаратистів з Карабаху.

Ті ж - звинувачують активістів у створенні гуманітарної катастрофи. Мовляв, в зоні ризику більше сотні тисяч жителів.

Валентин Гладких, політолог:

Чисельність максимальна населення Карабаху складає не більше 40 тисяч. Тому, ті 120 тисяч, про які говорять так зване керівництво цього сепаратистського анклаву, ну вони просто вигадані. І виконують пропагандистську ціль. І нічим не краще тих 17 мільйонів росіян, які, нібито, живуть в Україні.

Тобто, втричі менше! Класична тактика росії з "підрахунків" та арифметики. Але, для чого її використовують?

Михайло Подоляк, радник голови Офісу Президента України:

Будет попытка пройти по Крмыскому сценарию. Сказать, что есть такое-то количество населения, необходимо туда что-то ввести. Что ввести, вы сами понимаете и сказать, что мы тут все держим под контролем. На самом деле, россйиская политика основнана только на провоцировании кризисов. За счет реанимации каких-то конфликтов, поддавить, мне кажется, на Азербайджан и на Турцию, для того, чтобы сделать их более что-ли пророссийскими для того, чтобы сделать там функции посреднических, функций каких-то региональных и так далее.

А що як не вийде? - росія, за класичним сценарієм, вдалася до відвертого шантажу та залякувань. Приміром, на федеральних каналах вже звучать погрози. Хоча, за прикладом війни в Україні, вже очевидно - що це виключно російський блеф, що обмежується словами.

Михайло Александров, провідний експерт центру військово-політичних досліджень МДІМВ:

В принципе, у россии есть средства, даже не начиная войну, так сказать контактную войну, сухопутную войну с Азербайджаном. Там нанести удары по Баку, разбить бакинускую нефтеную отрасль полностью. Уничтожить бакинскую, азербайджанскую энергосистему, ракетную атаку. Вот, кстати, и Запад сильно пострадает, если мы вот разбомбим их нефтяную отрасль. То нефть на Запад не будет течь.

Микола Давидюк, політолог:

Україна мінімізувала, разом з Європейським Союзом, присутність росії на Європейському ринку і багато країн пішли заміщати ці якраз таки квоти. І росія зараз їх шантажує і намагається на них впливати.

А ще - відволікти увагу. Спробувати спровокувати нові конфлікти, аби про Україну, хоча б на трохи, але забули.