Місто, де майже рік не буває тиші: як живуть люди в Оріховому [ Редагувати ]

Місто, де майже рік не буває тиші. Так місцеві жителі кажуть про Оріхів, який від початку повномасштабної війни мужньо витримує ворожі обстріли. По житлових будинках, школах, магазинах окупанти гатять цілодобово. Як виживають оріхівці, та що додає сил - у матеріалі Інни Гогой. 

Жителі Оріхова вишикуються в чергу за гуманітаркою. Отримавши від волонтерів коробку з продуктами, люди швидко розходяться. Бо залишатись на вулиці - небезпечно. Обстріл може початися будь-якої миті.

Валентина, жителька Оріхова:

Ой, конечно шо страшно, як обстріли, так і в підвал спускаємося. Там буржуйку поставили.

Щоб вижити, люди гуртуються та як можуть допомагають один одному. 

Наталія, жителька Оріхова:

Хто приніс каву, хто приніс печенюшку, хто приніс чайочок, хто картошку в кожушках. Андрюшка сільодину, і все, всі зібрав, Іруська якусь консервацію і вже в нас є вечеря.

Майже від початку повномасштабної війни будинок Наталії перетворився на укриття для її друзів та сусідів. Усі разом ховаються від обстрілів у підвалі. За мирного життя у цій коморі зберігали побутові речі та консервацію, тепер люди встановили тут буржуйку та обладнали місця для ночівлі.

Наталія, жителька Оріхова:

Сюди спускаємось ночувать, кашу варю вночі і чаюємо тут за столиком.

Разом з іншими мешкає тут і пані Віра. Розповідає, її квартира розбита, але виїжджати з міста поки не збирається. Тут її тримають десятки підопічних, яких не може залишити напризволяще. 

Віра, жителька Оріхова:

Ну куди виїжджать більше 60 котів, вони йдуть і йдуть. Ви кажете підкидають, їх не підкидають, вони просто одні кістки лізуть, вони шукають тепла і їди. Я дивиться не можу, он у хату позатаскувала.

На імпровізовані пункти незламності місцеві жителі перетворюють й інші свої схованки. Люди впевнені, гуртом легше долати будь-які труднощі.

Наталія, жителька Оріхова:

В нас открито целий день, люди приходять хто телефон зарядить, просто погріться приходять або єслі попадають під обстрєл, ховаються здєсь тоже.

На зиму місцевих жителів забезпечили дровами та буржуйками. Наразі в Оріхові немає газу та електрики. Вода - лише привозна. Через обстріли відновити комунікації поки неможливо. По місту окупанти постійно гатять із різних видів зброї. 

Світлана Мандрич, заступниця міського голови Оріхова:

У нас є такі місця, де в будинок прилітає по 3-4 рази, є такі багатоповерхівки, що прямі прильоти навіть на розірвані гради, урагани всередині.

Місто зруйноване майже на 75 відсотків. Втім за цією цифрою ховаються тисячі людських історій. Колись у кожному з цих будинків вирувало життя. Тепер вони порожні, холодні та пошматовані війною. Людей на вулицях майже немає. Ті, кого нам все ж таки вдалося зустріти кажуть, бачити своє зранене місто нестерпно. 

Катерина, жителька Оріхова:

Як вийдеш, дуже боляче дивиться на оцю розруху.

Втім як би не було боляче, люди впевнені, їхній міцний горішок, як зараз називають місто - і надалі триматиметься.