Янголи-охоронці та рятівники: як військові медики рятують життя на полі бою [ Редагувати ]

Янголи-охоронці та рятівники. Уособлення безпеки та підтримки. Бойові медики - повертають із того світу поранених, надають першу медичну допомогу - просто на полі бою. 

Наш наступний сюжет підготовлений спільно з кореспондентами Військового телебачення, - про роботу героїв у білих халатах.

Ворожий наступ на Луганщині. Утримання міст-фортець на Донеччині. Постійні артилерійські дуелі та ракетні удари. В умовах активних бойових дій допомога медиків нашим захисникам на передовій потрібна щодня. 

Поліна Коваленко, кореспондентка Військового телебачення України:

Кожну хвилину медики боряться за життя військових. Вони як ніхто знають, якою ціною наші хлопці виборюють свободу та незалежність для України. 

Військові лікарі й фельдшери не лише надають першу допомогу бійцям. В екстремальних умовах - всього за кілька кілометрів від лінії фронту - вони проводять операції. 

Віталій, військовослужбовець Збройних сил України:

В кожному піздрозділі є бойові медики, старші бойові медики, також медичні пункти батальйонів, які безпосередньо виїжджають на нуль та забирають своїх поранених.

Їхню роботу безперервно супроводжують звуки стрільби та вибухів. Втім медики не мають права на страх - у питаннях збереження життя пораненого важлива кожна хвилина.

Тетяна, військовослужбовиця Збройних сил України:

Дві хвилини - і ми виїжджаємо. На позиції є бойовий медик, він надає допомогу, накладає турнікет, бандаж, це сама основна його задача і по дорозі ми стабілізуємо, крапельниці, уколи і веземо в стабілізаційні пункти.

Віталій, військовослужбовець Збройних сил України:

І вже моїми силами та засобами здійснюється їх подальша евакуація на лікарсько-сестринські бригади військово-медичних госпіталів.

Стабілізаційний пункт нагадує міні-шпиталь. Тут працюють медсестри, анестезіологи, реаніматологи... Втім медики зазначають: запорука успішного лікування - правильно надана допомога у ПЕРШІ хвилини після поранення. 

Микола, військовослужбовець Збройних сил України:

Ми виїжджаєм даже на позиції, ми учим хлопців правильно накладати турнікети, першу допомогу, от цього залежить життя кожного воїна, то що ми тут робимо, то більше лікарська допомога, а якщо там правильно накладений турнікет і немає крововтрати, то це вже 50-60 відсотків того, що він виживе.

Нуль емоцій та швидка реакція! Наші співрозмовники кажуть - навчилися працювати злагоджено, немов на автопілоті, адже кожного разу на кону - чиєсь життя.

Тетяна, військовослужбовиця Збройних сил України:

Коли поступає команда "евакуація" - не думаєш про моральний свій стан, думаєш "тільки б не запізнитися, тільки б встигнути". І не думаєш, і не слухаєш обстріли. Летимо, прилітаємо, не чуємо нічого і робимо свою роботу.