Професія "воєнкор": через що доводиться проходити журналістам, аби донести правду про фронт? [ Редагувати ]

Сьогодні День воєнного кореспондента. Журналісти "Подробиць" з 2014 року постійно працюють на лінії фронту. Наш Руслан Смєщук був в Донецькому аеропорту під час боїв за нього, ми знімали Дебальцеве, Мар'їнку. Оборону Сєвєродонецька та Лисичанська. Та звільнення наших територій.

Після початку повномасштабного вторгнення наші кореспонденти щоденно розповідають вам про оперативну ситуацію на східному та інших фронтах. Про нелегку роботу воєнкорів, що здебільшого залишається за кадром - дивіться далі.

Наш водій дядя Вовік, Володимир Гуменюк, готується до ривку на позиції. Дороги прострілюються, їздити треба швидко. При цьому не розбитися, і не вилетіти на заміновану ділянку - саме так тут кожен місяць гинуть і вояки і цивільні. У руках водія в буквальному сенсі - життя знімальної групи.

Наші водії чоловіки мовчазні, але надійні як гравітація. Зараз Володимир везе на зйомку наших воєнкорів Стаса Кухарчука і В'ячеслава Ромодана. Стас працює на війні - з 14 року.

Це фронтова Авдіївка, зараз хлопці працюють тут.

Станіслав Кухарчук, кореспондент телеканалу "Інтер":

Ми маємо показувати суспільству як воює наша армія, які злочини скоюються москалями на нашій рідній землі. І маємо показувати правду. Якщо припиниться інформаційний супровід, супровід ЗСУ…я вважаю, що частина суспільства, яка зараз знаходиться на мирній відносно частині, вона просто перестане реагувати на те що відбувається.

Повномасштабне вторгнення Стас зустрів тут, на Донбасі. І працював у вкрай важкі моменти війни. Ну а доки щонайменше одна наша група завжди працює на фронті, інші мої колеги-воєнкори - відпочивають після ротації. Як Ігор Левенок. Він був на Сході до Стаса.

Ігор Левенок, кореспондент телеканалу "Інтер":

Я ненавиджу війну, як ненавидить людина, в якої ця проклята війна забрала дев'ять років нормального життя. Забрала багато друзів, знайомих, родичів. Тож коли вам говорять що воєнкори женуться за якимось смаженими фактами - не вірте. Війна приносить лише горе і нам спостерігати за цим дуже боляче.

Ну а в студії, в кадрі, як кажуть телевізійники, працюють мої колеги - ведучі. Вони теж час від часу бувають на передовій. Ірина Баглай - одна із таких. До того з чотирнадцятого року вона працювала на фронті.

Ірина Баглай, ведуча і кореспондент телеканалу "Інтер":

Без підготовки, в екстремальних умовах - просто треба було стати в кадр. Але я не вважаю, що я повішала бронежилет на цвях. Тому що я їздила, звісно це не регулярні ротації, але у Харків, під Ізюм, у Лисичанськ, коли це вже були останні заїзди. Тому в будь-який момент я готова.

Нащо? На це питання Іра відповідає так.

Війна - це кров, бруд, і нічого романтичного. Мене затягували люди. Тому що на війні - це відкритість, чесність. І немає часу на ігри та маски. Там все щире.

Під цим підпишеться кожен з нашого цеху, бо це - свята правда.

Але наша робота не можлива без операторів. Ці люди зазвичай залишаються за кадром. Але саме їхніми очима - бачить глядач.

Богдан Савруцький, оператор телеканалу "Інтер":

Сколько бы не видел журналист своими глазами, или я своими глазами - в сюжете будет то, что снимет камера. Поэтому я стараюсь постоянно об этом думать - это понимать....не тормозить скажем так.

Але це не просто.

Богдан Савруцький, оператор телеканалу "Інтер":

Когда снимаешь в зоне боевых действий - часть мозга твоего отвлечена на композицию, на запись звука. И ты можешь упустить - то ли звук выхода, то ли звук прилета  - приходится часть мозга твоего отцентровать, чтобы одно твое ухо слышало что вокруг, а один глаз, который не задействован в съемке, мониторил ситуацию вокруг.

А ще дивитися під ноги, та слідкувати, щоб не засвітити локацію, якісь карти, позначки корисні для ворога тощо. А іноді лежати десь в кущах, перечитуючи обстріл.

А ще працювати самостійно, на броні, в окопі, де прийдеться - як, наприклад Вадим Ревун. Дві ротації тому я під час зйомки отримав перелам - і через це вибув з робочого процесу. І він знімав все сам.

Це наш оператор Сергій Дубінін - і зараз він воїн. З ним ми працювали в ДАПі у вересні чотирнадцятого. На Донбасі він, ще тоді як оператор, зустрів повномасштабне вторгнення росії - і працював у перші пекельні місяці. Тоді більшість знімальних груп зі сходу поїхали, адже була загроза оточення.

Привет, Русик! - Як ти рідненький? Розкажи? - Добре, все добре. Зараз от приїхав на три дні у відпустку. А завтра повертаюся знову - на южні рубежі.

В якийсь момент Сергій, відпрацювавши вкрай складну ротацію на Сході, повернувся і пішов у воєнкомат.

Сергій Дубінін, військовослужбовець ЗСУ/оператор телеканалу "Інтер":

Я зрозумів, що треба прикласти ще більше зусиль - від мене. Я для себе ставив такі вимоги, що я щось недороблюю. Роблю чуток менше, ніж я можу. Щоб своїми руками допомогти.

І в цей день ми згадуємо полеглих колег. Серед них - Павла Тимошенка. Наш оператор із Черкаського корпункту, батько трьох дітей. Він міг би не йти на фронт, але пішов. Зі зброєю в руках він героїчно загинув п'ятого лютого під Вугледаром.