Український захисник знайшов і зберіг записи російського військового, який перебував на окупованій Херсонщині [ Редагувати ]
Записи російського військового, який перебував на окупованій Херсонщині - знайшов і зберіг під час визволення області український захисник за позивним "Вадимич". Згодом цей щоденник окупанта він передав волонтерам. І сьогодні трофей експонують у музеї Дніпра. Подивіться.
Температура достигала 35 градусов Цельсия. Красивые дни напоминали мне 2019 год, когда я был курсантом.
Історик і волонтер Юрій Фанигін читає короткі цитати рукопису, точніше, щоденника окупанта. Саме ці рядки, розповідає чоловік, дають змогу зрозуміти, що автор - молодший офіцер і йому не більше 25 років.
Юрій Фанигін - історик, волонтер:
Щоденник починається достатньо романтично і прагматично. Людина знає куди вона їде, знає для чого їде, в неї гарний настрій і в неї стоїть завдання - відобразити свою так би мовити мандрівку. Щоденник починається о 3 годині дня - на День незалежності України.
24 серпня 2022 року молодший офіцер російської армії, у складі елітної бригади десантно-штурмових військ, відправився воювати в Україну. Перші кілька сторінок детально все описує - їхали через Воронеж, Ростов-на-Дону, окупований Крим і вже потім на позиції. Запис датований 27-им серпня - більш ніж красномовний. Цитата: "Вперше потрапив за кордон". І тут, на Херсонщині, на чужій землі йому були не раді.
В отличии от россиян, украинцы не очень были ради нас видеть. Проезжая мимо некоторые старались не смотреть в нашу сторону, а некоторые наоборот смотрели на нас с уверенным лицом и видом полным презрения и ненависти.
Ненависть в очах українців - це був останній запис у щоденнику. "Бойова мандрівка" молодшого офіцера була не довгою. Елітну бригаду російської армії наші бійці знищили.
Позивний "Вадимич", військовослужбовець 60 інгулецької піхотної бригади:
Нашли минные заграждения, наткнулись на танки. Отработали по танкам, отошли. Потом они по нам. Потом еще ребятам досталось, потом как их отбили с помощью арты, опять прошлись зачистились. Нашел труп офицера. Видно был еще жив, когда свои же задавили, чтобы не выдал. Бо видно раненный был, без ног. Вот с него и снял.
З бійцем на позивний "Вадимич", який знайшов записник, ми зв'язались телефоном і всього на кілька хвилин, бо захисник на фронті. І обличчя з міркувань безпеки - не показує.
Прочел и такое удивление, почему украинцы так нас не любят, ведь они нас пришли освобождать. Ну что сказать. Мы сделали хорошую работу, еще минус один офицер.
Потім, коли до бійців в черговий раз Юрій привіз допомогу, "Вадимич" рукопис передав волонтеру. Тепер щоденник окупанта - у дніпровському музеї спротиву Голодомору.
Олександр Сухомлин - заступник директора КЗ "Музей спротиву Голодомору" Дніпровської міськради:
Цінність є надзвичайною, тому що зараз щоденники взагалі мало хто пише. Тут людина спеціально купила крафтовий записник із цікавою обкладинкою "Наполеонівські плани" красивою ручкою вела записи. При чому такі записи, які призначалися для нащадків. Щоб зберігати для сімейної історії власний уявімо собі подвиг. Відображає світогляд тих, хто прийшов на нашу землю вбивати і чинити геноцид.
У надзвичайну цінність цього трофею вірить і історик Юрій Фанигін. Сподівається, що вже незабаром щоденник окупанта буде експонуватися у музеї Української Перемоги.
Юрій Фанигін - історик, волонтер:
Це слова людини, яка пише. Людини - окупанта вона пише власноруч. Це її думки. Це її особистий щоденник і якщо в нас колись і буде музей Перемоги, то вона там така річ може бути і вона краще характеризує ворога, чим уламки мін, бомб, там якісь речі чи згоріла техніка.
Тим часом День перемоги на фронті наближають наші незламні і нескорені....
Я знаю, что мы победим - это точно. Чуть раньше, чуть позже - это не так существенно. Главное, что у нас наши семьи, наши люди. Пока в серцах у нас победа есть - мы Победим.
