Лимани на Миколаївщині: як нині живуть селяни? [ Редагувати ]
Від одного вигляду сіл, що донедавна були на лінії вогню холоне кров. Деякі настільки зруйновані, що, здається, жити далі в них просто неможливо. Але місцеві жителі не зневірюються. І беруться за відбудову. Наші кореспонденти побували в селі Лимани на Миколаївщині. Протягом більш ніж пів року село щодня розстрілювали російські війська. Але Лимани витримали.
Був сюди прильот. Сюда, в вєранду. Газу не було, у нас повністю розірвало труби - ані світла, ані води, взагалі нічого.
Два прямі влучання ворожих снарядів залишили родину пані Наталі без житла. Жінка згадує, поплакали за купленим минулої зими домом і вирішили відбудовуватися.
Наталія Бондарчук, жителька села Лимани:
Нам тільки вікна і двері обійшлися в 65 тисяч, ми позичали, щоб вікна хоч поставить. Ми приїхали у вересні, жили без вікон, без дверей, просто ковдрою завішували. Дитина в іншому районі находилася, ми її бросили, бо не було, куди її забирати.
Чоловік пані Наталі взявся за роботу. Знайомі та односельці не залишили в біді - хтось дав гроші, хтось привіз свій шифер та меблі. Так потроху звели нову веранду та кухню. Тепер мріють і про будинок. І таких історій чимало.
Наталія Панашій, староста сіл Лимани та Лупареве:
В основному руйнування такі: до 50% пошкоджено дахів, повибивало 70% вікон. Зруйновані фасади. Таких будинків більше 50%. А є 26 будинків, які повністю зруйновані.
Самотужки люди з наслідками "асвабаждєнія" ніяк не впораються. Зараз селу активно допомагають міжнародні благодійні фонди та волонтери, а також влада.
Сьогодні ми на сім'ю видаємо по 10 брусків та по 2 брезента. Вчора видали по 15 штук дошок, пінку, пилочки, молотки, ковдри.
Більшість селян залишилися без роботи. Виживають в основному завдяки гуманітарці.
Галина Климова, жителька села Лимани:
Я не скаржуся ні на що. Нам давали і продуктів багато: хліб, масло, цукор, борошно, крупи. Нам нема на що скаржитися.
Як би важко не було, городи для місцевих - святе. Люди вже планують, що і де будуть садити. Проте, до польових робіт ще треба позбутися від подарунків росіян. Родина Кудіних нам показала, що їм дісталося....
Алла Кудіна, жителька села Лимани:
Вона нестрашна. Тільки треба витягти. А в них машинка маленька. Треба трактор. Та вже город поораний. По осені вже попросимо хлопців.
Торік власних овочів не вдалося поїсти. Цьогоріч - сподіваються це надолужити.
Алла Кудіна, жителька села Лимани:
Посадили часничок, морковку, цибульку ще рано. Живе про живе думає. Надіємося, що буде все добре.
Худоби в селі майже не залишилося. Тримати господарство зараз ризиковано і дорого.
Наталія Бондарчук, жителька села Лимани:
Нема чим кормить. 7.50 кіло пшениці. Щоб викормить, тонна добра треба, щоб зерно було. Будемо крупу кукурудзяну будем куплять, потім пшеницю куплять і кормить.
Після звільнення сусідніх сіл на Херсонщині - в Лиманах стало тихіше. Люди активно повертаються і звикають до нового життя. В амбулаторії, яку вже встигли відремонтувати після обстрілів, кажуть - побільшало пацієнтів.
Людмила Марцинська, педіатр Лиманівської амбулаторії:
Детей уже около 300, взрослых до 1000 По заболеваниям обращаются и по профилактике ковида, профилактике у детей, прививки делаем детям и взрослым.
Хоча діти в громаді є, але відкривати садки і школи поки небезпечно.
Іван Назар Галицинівський, сільський голова:
Ми знаходимося в зоні можливих бойових дій. Потреби в тому, щоб діти верталися в школи не має. В нас зараз всі діти вчаться онлайн. Але маємо надію, що 1 вересня наші діти підуть в школу.
Додалося роботи й у водії автобусів. Вони возили мешканців Галицинівської громади навіть навесні та влітку під обстрілами. А тепер рейсів побільшало.
Валентин Федоров, водій:
Людей більше. Маршрут нормальний. Тільки дорога страшна у нас. А так нормально. Обстрілів вже трохи менше. Але бахкає. - Не страшно? - Хто не боїться, той не трус! Будем робити.
Заміна пошкодженого електрообладнання та відбудова житла - в Лиманах зараз найнагальніші питання. Та місцеві готові чекати - проблеми зі світлом їх не лякають, а наснаги надає віра в ЗСУ.
Наталія Панашій, староста сіл Лимани та Лупареве:
Все нормально! Тримаємося! Вижили - і обов'язково дочекаємося перемоги!
