Бізнес у Нікополі, що на Дніпропетровщині: як живуть та працюють містяни під обстрілами [ Редагувати ]
Їхні будинки розбивають ворожі снаряди, але люди ремонтують оселі. Бізнес працює на межі кризи, але двері для відвідувачів не закриває ні на день. Це про те, як 8 місяців живуть і працюють містяни з Нікополя на Дніпровщині. Понад 10 тисяч родин постраждало від обстрілів окупантів. Третина населення виїхала, але всі інші - залишаються, попри постійну загрозу артилерійських атак.
Олена Мендалюк, кореспондентка:
Вибиті вікна - забиті ОСБ-листами, зірвані дахи, закриті плівкою, а паркани посічені осколками. Ось такий вигляд має майже кожен другий будинок Нікополя. Місто вже 8 місяців під постійним ворожим вогнем. Окупанти застосовують проти мирного населення і гради.
Вирву, який залишив по собі такий снаряд - показує пан Сергій.
Сергій Висотчин, житель Нікополя:
8 березня були гради. Ну то, що вони раз - бах, бах, бах.
За останні 8 місяців будинок чоловіка тричі потрапляв під ворожий вогонь. У господарчій споруді не лишилося ані вікон, ані даху. Знесений паркан, а в будинку, де живуть господарі осколки залетіли прямо в спальню.
Дружина спала й оце все сюди полетіло. Телевізор висів, плазма. Все побило.
Сергій каже, не знає чи відновлювати зруйноване після останнього прильоту. Бо окупанти не вгамовуються і продовжують бити по будинках людей.
- Курятник накрив шифером, огорожу зараз ставити не буду. -Чи дах будете перекривати? -Хату, мабуть, буду, але коли потепліє.
За час повномасштабного російського вторгнення лише один день - на День Незалежності - не працювала місцева сімейна пекарня, бо була велика, ймовірність, масового обстрілу міста. Наталія тут пекар. На роботі з 6 ранку, навіть коли ще триває загроза.
Наталія, працівниця пекарні:
Іноді іду - у нас вже обстріл. Були небезпечні ситуації. Були й зупинялась, і верталась, і ховалась, і бігла.
І все, зізнається дівчина, заради місцевих жителів. Валерій із синами один із постійних покупців. Маленькі Максимка та Дмитрик без свіжої випічки гуляти не йдуть.
Валерій, житель Нікополя:
Ми сюда приходимо погуляти вдень. Беремо слойку із сиром і чай фруктовий.
Хоча у пекарні зізнаються, відвідувачів стало втричі менше. На місяць десь до трьох тисяч людей приходить. Довелося дещо змінити асортимент, але усього вистачає.
Наталія, працівниця пекарні:
Видів товару понад 20, я так думаю. І кожного штук 20 печеться, а то й більше.
За час війни з міста виїхала третина жителів, ті що залишилися - не полишають працювати.
Валерій, житель Нікополя:
Я вважаю, що це потрібно нашій країні. Я також працюю на заводі. Не поїхав нікуди, бо це податки, щоб країна наша жила.