До волонтерів з Рівного завітав Сергій Наєв: чим та як вони допомагають бійцям ЗСУ [ Редагувати ]
А наша наступна історія про тих, без кого наші бійці не були б такими міцними та вправними. Волонтери, які від початку війни з 2014 року не стомлюються допомагати. Збирають гроші для воїнів і купують їм бойове спорядження.
А ще плетуть маскувальний захист - сітки та кікімори. Кажуть, допомагати не втомилися, бо то для наших захисників і для перемоги. Наснаги додають і слова подяки від самих військових. Як ті вміють дякувати - дивіться у нашому репортажі.
Пані Любов майструє маскувальні сітки уже майже рік. Скільки кілометрів стрічок вплела і не рахувала. Волонтерити почала, відколи зять пішов на війну.
Любов, волонтерка:
Може і важко, а треба. Для перемоги треба. От ми й робимо. Оце для перемоги. -Хлопці просять? -Так, хлопці просять. Ну в мене зять воює. Треба були сітки. І от ми прийшли з дочкою.
Плели літо, осінь, і зиму. Тепер взялася за весну - у сітку нав'язує зелені стрічки.
Щоб швидше перемога була, щоб б вони вернулись живі й неушкоджені додому усі солдати. Молюся, молюсь кожен вечір.
Рівненська композиторка і піснярка Тетяна Леус волонтерить ще від початку війни з чотирнадцятого. Між благодійними виступами мисткиня береться за будь-яку роботу, не шкодуючи своїх музикальних пальців.
Розбираю мішковину на отакі от ниточки, з яких потім плетуться ось такі от кікімори, які спасають життя нашим військовим. Ми намагаємося таким чином їх захищати, допомагати боронити Україну і дуже чекаємо на перемогу.
Лише від початку повномасштабного вторгнення волонтерки сплели понад шість тисяч сіток для військової техніки та окопів. А ще сотні кікімор. Щодня працює до двох десятків волонтерів як місцевих, так і переселенців.
Роман та Юлія із Харкова. Подружжя у Рівному живе вже рік. Хотіли б повернутися до своєї Салтівки, але поки підтримують фронт тут.
Юлія та Роман, переселенці із Харкова:
Важко, коли ти спиш у ванній, ми стелили там, бо кожну ніч були прильоти саме по нашому району. Восени їздили додому, коли йдеш по району, то нема жодного цілого будинку. Допомагаємо, плетемо сітки, кікімори хлопцям.
Майструють камуфляжне покриття на кількох локаціях і навіть вдома. Забігають після роботи. Алла вдень - бухгалтерка, а вечорами й вихідними - волонтерка.
Алла, волонтерка:
Не важка, але руки потім трохи болять. Але це просто кропітка праця, тому що її треба кожну ниточку вв'язати. Зараз ще тканинку маскувальну прив'язуємо.
Кількість охочих плести сітки через рік великої війни зменшилася, а от потреба в них, навпаки, збільшилася.
Галина Кавюк, волонтерка, координаторкою напрямку плетіння сіток фонду "Руєвит":
Сіток хлопці просять необмежену кількість кожен день. Телефонні дзвінки від командирів, від хлопців про видачу сіток. Коли вони виставляють ці сітки й кажуть: "Дівки, ми вас любимо". Це нам додає наснаги. І на ваше питання чи ми втомилися, ми навіть не маємо права про це думати. Тому що, хто, якщо не ми. Якщо не отакі жінки. Ми надійний тил.
Фонд "Руєвит" працює на армію уже дев'ять років. Військових забезпечують не лише маскуванням, а й на донати купують бійцям амуніцію. Не так давно за понад мільйон гривень придбали дві антидронові рушниці.
Днями до волонтерів завітав Командувач Об'єднаних сил ЗСУ і не з порожніми руками, а з Подякою.
Сергій Наєв, командувач Об'єднаних сил ЗСУ:
У загальному морі всієї допомоги, яку українці зараз роблять для Збройних сил України, ваша робота нібито здається невеликою за обсягом, але для нас дорого все, що ви робите. І кожна крапля в цьому морі допомоги вона наближає нашу перемогу і дає силу нам боротися. Тож ми щиро дякуємо вам. І ця вдячність також і на папері.
Володимир Шишкін, голова правління фонду "Руєвит":
Сльози навертаються - оце єдине, що я можу сказати. Коли ми обнімаємо їх, вони дякують, то це дуже зворушливо. І ми відчуваємо, що ми це не даремно все тут робимо, і весь цей час на це тратимо.
Генералу волонтери передали малюнки від маленьких рівнян і кікімору для того, щоб командувач особисто завіз воїнам.
Сергій Наєв подарував рівненським волонтерам ще й прапор Об'єднаних сил ЗСУ.
Тільки разом і тільки переможемо.