Жодної вцілілої будівлі у селі Партизанське, що на Миколаївщині: як нині живуть селяни після деокупації [ Редагувати ]

Жодної вцілілої будівлі - самі руїни. Це вже Миколаївщина. Село Партизанське. Його росіяни обстрілювали постійно, адже через населений пункт пролягала лінія оборони наших військових. Цивільних тоді довелося евакуювати. Пізніше, через наступ на Херсонщину, фронт посунувся.

Ті, хто повернувся у село, живуть зараз у підвалах, але вже почали відбудовувати власні хати. Ворожі снаряди там - звичайна знахідка. Більше про життя в Партизанському розкаже Наталя Сінченко.

Віра Павленко, жителька села Партизанське:

Син у мене загинув, я приїхала сина хоронить. Коли його ще привезуть, похоронить, і що? І що це за життя?

Син пані Віри Андрій загинув на Донеччині.

Віра Волошина, жителька села Партизанське:

У нас просто в селі трагедія сталася. У нас убили під Бахмутом нашого односельця, добру людину Павленка Андрія Володимировича. Мама після двох інсультів, перед цим в стані війни згоріла хата. Ми дуже добре дружили.

У пам'яті односелець Андрій - безкорисний й сміливий. На початку війни він допомагав виїхати дітям та жінкам. А згодом вступив до лав ЗСУ.

Віра Волошина, жителька села Партизанське:

Вивозив дітей своєю особистою машиною із села. По три-чотири ходки робив на місто Миколаїв за день, за свій власний кошт. Він з людей не брав гроші. Він дуже був хорошою людиною.

Мати Андрія у відчаї.

Віра Павленко, жителька села Партизанське:

Без нічого, нема нічого, ще й сина нема. Прийшов руський мир, поміг мені.

Будинок нагадує решето - уламки снарядів пошкодили всі чотири стіни, від вибухів повилітали вікна.

Віра Павленко, жителька села Партизанське:

Стеля впала, ні вікон, ні дверей немає.

І таких будинків у селі без ліку.

Віра Волошина, жителька села Партизанське:

Але наше село до того розруйноване, що мене, наприклад, пів хати немає. Є згорілі хати. 90% немає села, можна подивитися по вулицях.

Через Партизанське пролягала лінія оборони наших військ. Тож ворог маніакально обстрілював село.

Сергій, житель села Партизанське:

Лінія фронту пролягала буквально кілометр від нас. Інгулецька зрошувальна система - там на каналі були їхні позиції. Тобто до села буквально 2 км по прямій відстані, і вони нас постійно обстрілювали.

Зінаїда Ричале, жителька села Партизанське:

Завдяки нашому селу, і тому, що тут стояли наші солдати, захищали нас, ворог не поїхав туди далі - на Миколаїв

Через невпинний вогонь покинути Партизанське довелося всім його жителям.

Сергій, житель села Партизанське:

Почалися сильні обстріли. І наші військові попросили, щоб люди цивільні повиїжджали. Сказали, через недільку вернетесь, але село приблизно 8-9 місяців було під обстрілами.

До своїх домівок перші мешканці змогли повернутися лише восени, коли ЗСУ відігнали окупантів за Херсон, на Лівобережжя.

Сергій, житель села Партизанське:

 Повернулися десь в жовтні. Ну, відбудовуємо, намагаємося, надіюся, що вдасться. І вернуться діти додому.

Щоправда, зараз у більшості місцевих будинки не придатні для життя, тож люди оселяються по підвалах.

Зінаїда Ричале, жителька села Партизанське:

Нічого немає, живу у підвалі. Один сусід, другий сусід живуть у підвалах.

Світло відновили в Партизанському частково - тільки на деяких вулицях. Газу поки що немає, а воду розвозять вулицями.

Сергій Паладій, заступник керівника Первомайської селищної військової адміністрації:

Свердловина працює, але башти поки що немає.

Сергій, житель села Партизанського

Волонтери дали нам генератор, під'єднали, і чоловік своїм трактором розвозить воду.

Та попри відсутність обстрілів, жити в Партизанському небезпечно. Селяни постійно знаходять на обійстях снаряди.

Віра Павленко, жителька села Партизанське:

Бачите, там снаряди були у сараї. І в саду були три. І в стінці залу був, але не розірвався.

Сергій, житель села Партизанське:

Недавно людина обробляла свій город мотоблоком і викопали снаряд. І так під ногами, ті люди, які приїжджають перший раз у свою домівку, то знаходять дуже багато вибухонебезпечних предметів.

У Партизанському нині багато роботи для саперів, які прискіпливо обходять подвір'я і розміновують територію села.