У Києві відкрилась виставка "Я чекаю на тебе", організована сімʼями військовополонених та зниклих безвісти [ Редагувати ]

"Я чекаю на тебе". У Києві відкрилася виставка малюнків дітей, родичі яких потрапили в полон, або зникли безвісти. В Україні таких історій сотні. І сім'ї заручників кремля не втрачають надії повернути рідних додому. Даніїл Снісар розкаже більше.

Аврора, сестра військовополоненого:

Це мій малюнок. І я на ньому зобразила брата, що він сидить в полоні, що йому наче холодно, але у нього є така невелика іскра, яка його хоч трохи гріє. Це надія, що він скоро вийде.

Аврора з нетерпінням чекає на повернення старшого брата. Леонідові 24, він на передовій з перших днів повномасштабного вторгнення. Потрапив у полон з побратимами торік. Донедавна родина навіть і не знала про його долю. Поки від Леоніда не передали звісточку. У листі було лише кілька рядків.

Аврора, сестра військовополоненого:

Він сказав, що наче хай Аврора, Злата і Єва, це мої теж сестри, не переживають. Я сподіваюсь, вони ходять в школу, навчаються, зі мною все добре. Ми тримаємося. І це така трохи велика надія з'явилася.

Зараз брат Аврори - у Горлівці. Свою любов до нього дівчинка втілила у малюнку. Як і десятки інших дітей, родичі яких стали бранцями країни-агресорки. "Я чекаю на тебе" - це мистецька акція, організована сім'ями військовополонених, покликана привернути увагу до тих, хто й досі лишається в російському полоні.

Наталія Єпіфанова, організаторка виставки:

Так ми хочемо показати, що діти особливо переносять, переживають війну й очікування свого рідного.

Чимало й тих, хто про долю своїх рідних не знає нічого.

Аліна, дружина зниклого безвісти бійця ЗСУ:

Четвертого вересня 2022 року останнє наше спілкування. Він сказав, що через два дні він мені зателефонує. І не зателефонував.

Аліна пів року розшукує свого чоловіка.

Ілля - солдат 108 бригади. З Аліною одружилися у серпні 2022. Та не минуло й місяця, як чоловік зник на Донеччині, між селами Времівка та Нескучне.

Аліна, дружина зниклого безвісти військовослужбовця:

Коли почалось повномасштабне вторгнення - він був не в країні. Він міг спокійно залишитись за кордоном. Але він сказав, що моя сім'я в небезпеці, моя країна в небезпеці, я повинен повернутися і захищати свою країну. Тому він одразу повернувся. Я зроблю все можливе, щоб про нас не забували.

Так само, втратила зв'язок із чоловіком Катерина.

Катерина, дружина безвісти зниклого військовослужбовця:

Пішов він добровольцем. Сам, коли війна почалась. І зник він на початку вересня того року. І вже 7 місяців як...

Кирило також служив у складі 108 бригади, а до великої війни був майстром виробничого навчання в училищі.

Гарний батько, дуже добрий тато. Та дуже мене любить.

Рідні полонених і зниклих використовують усі шляхи, щоб привернути увагу міжнародної спільноти та й самих українців.

Ігор Пошивайло, директор музею Революції гідності:

росія - це країна-злочинець яка не дотримується жодного міжнародного законодавства, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, правила війни. Дуже добре було б повести цю виставку регіонами України, а ще краще, справді, донести голоси дітей до світової спільноти.

Виставка на Софійській триватиме до 20 квітня.