Куховарять у "Пунктах незламності": як живуть люди з прифронтового Оріхова [ Редагувати ]

Міцний горішок. Так уже рік називають прифронтове місто Оріхів на Запоріжжі. Ворог продовжує його обстрілювати щодня. Використовує РСЗВ та керовані ракети. Але попри це, місцеві жителі прибирають вулиці, куховарять у "Пунктах незламності" й вірять у перемогу. Про життя прифронтового Оріхова в сюжеті Інни Гогой.

Щоранку Оріховом курсує пожежна машина. Це рятувальники розвозять воду місцевим жителям. Визначеним маршрутом вони об'їжджають "Пункти незламності" та будинки, в яких досі мешкають люди.

Юрій Ільченко, начальник караулу:

Загалом розвозимо технічну воду, але іноді привозять із Запоріжжя системи з питною, то розвозимо питну воду. По заявках, як скажуть.

І така доставка від рятувальників ледь не єдине джерело води. Жодних благ у місті не має вже близько року. Усі комунікації давно побиті російськими снарядами. Ворог цілить по Оріхову з перших днів великої війни. Зараз переважно б'ють реактивними системами та з авіації. Ось ця вирва - від влучання авіабомби. Керовані ракети окупанти випустили по житловому сектору посеред білого дня.

Світлана Мандрич, заступник міського голови Оріхова:

Я не знаю, якої міцності повинна бути ця руйнівна ракета, яка направлена на людей. Це приватний сектор. Я не знаю, що вони тут шукають, тут немає ні військових, ні складів, тут немає взагалі нічого.

Попри небезпеку та постійні обстріли, у місті живуть та працюють люди. На вулицях комунальники наводять чистоту.

Працює і місцевий ринок.

Пані Тетяна торгує солодощами та цитрусовими. Каже, досі у місті, бо не може наважилась залишити рідний дім. А от дитину - вивезла.

Тетяна, продавчиня:

Пів року посиділи, потом стало страшно тому, що вибухи дуже серйозні. За дитину страшно.

Щойно починає бахкати - продавці згортають торгівлю. Кажуть, зволікати не можна. Щоб вижити у прифронтовому місті, люди гуртуються та намагаються підтримувати одне одного. Душею Оріхова місцеві жителі називають "Пункти незламності". Їх і облаштовували усі разом. Ось у цьому сховку можна попрати речі, прийняти душ та поїсти гарячого.

Втім, люди приходять до пункту не тільки заради порції гарячого супу.

Валентина, жителька Оріхова:

Розрядитися, трохи забути, що обстрілюють нас, поспілкуватися. Вдома самому сидіть страшно всі обстріли.

А обстрілюють місто щодня.

Олег, житель Оріхова:

Гупають дуже часто, дуже часто буває таке, що зранку, буває кожні 30 секунд і прильот, і прильот.

Пан Олег залишається у місті, бо доглядає за старенькою мамою. 94-річна жінка відмовляється від евакуації. І таких пенсіонерів, які не хочуть залишати рідні домівки, в Оріхові чимало, переконує Олег. Декому з них чоловік постійно привозить хліб.

Олег, житель Оріхова:

Приводжу хліб зранку, пів восьмого, як дають гуманітарку. Значить своїм авто привозимо з товаришем і роздаємо. У мене на вулиці 17 людей, і половина з них старенькі - 85 років і старше, приходиться допомагати.

Попри щоденні Обстріли та чималі руйнування, жителі Оріхова впевнені: після перемоги обов'язково відбудують рідне місто усі разом.