ЗСУ зайняли панівні висоти: як бійці захищають позиції біля Горлівки (відео) [ Редагувати ]

Майже 50 бойових зіткнень. І це тільки на одній ділянці фронту. Бахмут, Лиман, Авдіївка та Мар'їнка - залишаються головними цілями росіян на Сході. Окупанти не шкодують ні особового складу, ні техніки й продовжують йти в лобові атаки. І за зведенням Генштабу ЗСУ спроби росіян безуспішні.

Наші воєнкори Руслан Смещук та Вадим Ревун побували на позиції біля окупованої Горлівки. Далі їх сюжет.

Нас всюди повністю видно, якщо дивитися з боку Горлівки, з цих териконів - нас дуже гарно видно, але, на жаль, іншої дороги немає.

Це ділянка фронту біля окупованої Горлівки. Мабуть, найстабільніша лінія зіткнення, адже Сили оборони займають тут панівні висоти. Ще на початку повномасштабної війни росіяни намагалися просуватися вперед, але понесли втрати й перестали лізти. Проте стріляють тут постійно, місцевість проглядається на багато кілометрів - рухатися треба швидко.

Лінія фронту тут - це кілометри окопів із бліндажами та вогневими точками. У ворога так само. Ці позиції тримає один із підрозділів, який до того воював в Бахмуті. Хлопці розповідають: проти них стоять місцеві колаборанти. Воюють вони - не дуже охоче.

Позивний "Рибак", військовослужбовець Збройних сил України:

Там ДНР стоїть, і вони бояться просто ближче підходити. Навіть показати себе, що вони там є. Мусимо їх дійсно вогнем провокувати, щоб іноді зрозуміти вони там є, чи немає.

Де ногами, а де знову на авто - ми переміщуємося вздовж фронту. Наші провідники - постійно стежать за обстановкою.

Вояк із позивним "Вольт" розповідає: якщо в небі помітять ворожий дрон, доведеться ховатися.

Позивний "Вольт", військовослужбовець Збройних сил України:

Дрони підіймаються десь на висоту 500 метрів, і потім з цієї висоти добре змальовують людей, техніку. І потім корегують по цім мішеням свою арту.

Далі знову ногами. "Вольт" показує місце, де пару днів тому ворожі артилеристи майже поцілили в окоп.

Позивний "Вольт", військовослужбовець Збройних сил України:

Прилітає, кожен раз по різному. Буває занадто тихо, буває шмалять по повній. Це ось пару днів назад прильот. Дуже похоже на 120 калібр - от сюди прилетіло. За нами десь далеко працює мінометка, орки думають що звідси, і потім сюди починають пуляти, якось так.

І статися такий обстріл може будь-якої миті.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Нам щастить - зліва, справа ми чуємо досить потужні, але далекі вибухи, а ось тут… наразі принаймні спокійно. Ніхто не стріляє. Проте військові кажуть, що потрібно постійно слухати небо, адже коптер ворожий може наблизитися в будь-яку мить. І тоді або скидання гранати, або корегування ворожих мінометів, чи артилерії - і стає не дуже.

У таких умовах українська піхота тримає цю частину фронту. Забезпечуючи сталу і непохитну оборону тут - ці чоловіки допомагають побратимам на більш складних ділянках, наприклад, на сусідньому Бахмутському плацдармі.

Часто оборона на ближній дистанції тримається ось такою піхотною зброєю.

Позивний "Макена", військовослужбовець Збройних сил України:

Модернізували його для оптики, щоб більш точніше бити по позиціях ворога, але це в денний час, доки сутінок не видно. А вночі треба встановлювати приціл нічного бачення.

Всі тут - чекають ночі. Тоді кількість обстрілів збільшується.

Святослав, військовослужбовець Збройних сил України:

В день таке собі, спокійно, а ввечері починає смеркатися, починається більший рух, більше стріляють. - Як ви його відсікаєте? - Переважно стрілецькою зброєю, а якщо не допомогає, то вже важка йде.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Вони стріляють по нас, ми відстрілюємося. Ну і загально - коли вночі стоїш, краще зайвий раз стрельнути. Бо поле, ніч… Тут іноді таке буває, що руку витягуєш і не видно її.

А навкруги буяє весна, і доки тихо, немов і нема війни.

Але тиша ця оманлива - і українська піхота як зведена сталева пружина кулемета. Будь-якої миті готова протидіяти ворогам.