Британські дегенерати, фріци та малограмотна бабка: як реагують на недоумкуваті образи медвєдєва [ Редагувати ]

Російська пропаганда із штанів вистрибує, щоби довести: український контрнаступ провалився, так і не почавшись. У змаганні з чорноротості серед російських медіаперсон не останнє місце посідає дмитро медведєв. У своїх графомаських опусах екс-президент росії не стримується - хамовито погрожує і принижує. Як реагувати на вибрики колишньої надії російських лібералів, що нині скотилася до позерства та відвертої маячні? Далі у матеріалі Ольги Жидецької.

Британські дегенерати, фріци, Піндостан, малограмотна бабка, старий дурень, відчайдушний дідуган, недоумки з G-7…

Ось високі зразки дипломатичної мови, яку російський топ-чиновник демонструє світові. Повага та толерантність? Ні, не чули.

Проти нас сьогодні частина вмираючого світу. Це купка божевільних нацистів-наркоманів, одурманений і заляканий ними народ і велика зграя гавкаючих собак із західної псарні. З ними різномасна зграя рохкаючих підсвинків і недалеких обивателів із західної імперії, що розпалася, зі стікаючою по підборідді від виродження слиною.

І пише це не якийсь маргінал, що вважає себе експертом, а цілий заступник путіна на посаді голови ради безпеки російської федерації, очільник президетської партії "Єдина росія", колишній президент рф, екс-керманич уряду та керівник ради голів СНД. дмитро медведєв - у минулому надія російських лібералів - нині з графоманським пафосом строчить і строчить свої пасквілі на Захід та Україну, не забуваючи дивуватися - і звідки ж у світі стільки русофобії? А й справді?

Нема ліку дурням у владних структурах Європи. Якийсь міністр оборони якоїсь Італії назвав постачання Україні бронетехніки та іншої зброї запобіганням третій світовій. Рідкісний чудак на букву "м".

Щодо України, то тут медведєв взагалі в ударі - "країна 404", "влада нацистів-наркоманів", "хохли" і "бандерівський пес"... Не дають спокою екс-президентові і фантазії про розподіл нашої землі. Які ще докази імперських амбіцій росіян потрібні?

Західні землі України приєднуються до низки країн ЄС. Народ центральних та деяких інших безгосподарних областей України у рамках ст. 1 Статуту ООН негайно заявляє про своє самовизначення шляхом вступу до російської федерації. Його прохання задовольняється, і конфлікт завершується з достатніми гарантіями його невідновлення у довгостроковій перспективі.

Як ставитися до такого? Напевно, так як зреагував голова РНБО України Олексій Данилов на останні "веселі картинки" медведєва до Дня росії - у своєму телеграм-каналі чиновник опублікував російський триколор над Майданом Незалежності у Києві.

Попросив колег із відділу психологічного кризового менеджменту передати медведєву, заразом "привітати" з днем тимчасово існуючої росії.

А що - в такому вбранні і форма, і зміст, і оратор - якраз виглядають органічно. 

Ну а на заході уже й дивуватися божевільним вибрикам медведєва перестали. Хіба що в ЗМІ зауважують - це зайве свідчення того, що політика цивілізованого світу відносно росії правильна.

Подібні тиради та образи, як і раніше, є найкращим показником того, що люди, про яких йдеться, вчинили дуже правильно, коли це так дратує таких людей, як медведєв. Все це цілком ясно показує, що медведєв, схоже, перебуває на межі своїх можливостей через невдачі росії.

Та попри всі припущення, що видавати такі перли російському екс-президентові допомагає горілка, політологи кажуть – можливо, за купами настроченої у соцмережах маячні ховається стратегія виживання. 

Тарас Загородній, політолог:

Він прикидається відверто ідіотом. І відповідно він робить такі божевільні заяви. Головна мета яких, щоб він назавжди обірвав будь-які ниточки з Заходом, щоб його ніколи не розглядали як кандидата в президенти. Медвєдєв,як колишній президент, розуміє саму систему, таку ординську систему влади в росії, яка полягає в тому, що ті, хто прийде після путіна, будь-яке угруповання, яке прийде до влади після путіна, завжди буде дивитися на медведєва як на можливого конкурента. 

Та от чи вбереже це свідка і співучасника кремлівських злочинів від несподіваного прикрого самогубства чи цілком заслуженого справедливого суду?