Садять городи під обстрілами: як виживає Нікопольщина [ Редагувати ]
Весна. Пора городів. А вони - святе. Навіть свист куль не зупинить заповзятих городників. Таких як у Вищетарасівці, що на Нікопольщині. Нині там гаряча пора. Пораються під вибухи снарядів та ударних безпілотників. Хоча за кілька кілометрів, на тимчасово окупованій території Енергодару стоїть російська армія.
Але попри це картопля посаджена, городи перекопані. І кажуть вже за тиждень-другий врожай почне сходити. Про те якою ціною і в яких умовах селяни продовжують жити - у матеріалі моїх колег.
Олена Мендалюк - кореспондентка:
Вищетарасівка. Крайнє село біля берега колишнього Каховського водосховища. Городи селян тут у прямій видимості ворога, але пори небезпеку та постійні обстріли люди все ж засаджують свої ділянки.
Пані Лариса порається на городі з 8 ранку. На час, коли лунали вибухи ховалась, зараз каже, поки російська армія зробила перерву - знову вийшла на грядки.
Лариса - жителька села Вищетарасівка:
Зараз я саджу цибульку. - Скільки? - Зараз он виберу з ящичка. Вже засадила величенький шматок. Зараз буду продовжувати садити кущівочку. Не дивлячись на те, що тут постійно обстріли, зона бойових дій. У нас взагалі, територія берега, що ми можемо потрапити під обстріл кожної хвилини, може прилетіти, але життя продовжується. Ми садимо.
Городи вже практично засаджені, кажуть у селі, а картопля вже от-от і сходитиме. Майже 50 соток бульби висадив і пан Юрій.
Юрій - житель села Вищетарасівка:
Воно тут прилітало і там далі, потім взяли сапочку, картоплю пересадили, і воно далі росте. Повилітало через вибухи. Так, порозліталося, позбирали.
Нікопольщина, вже майже два роки під ворожим обстрілом, з часу коли російська армія окупувала Енергодар. Селяни кажуть, торік обстріли були меншими. Нині ж до артилерії додались і безпілотники. Їх ворог запускає до десятка на день лише по Вищетарасівці.
Юрій - житель села Вищетарасівка:
Скільки вони там стрельнуть, разів 10 - і все у них обід. Пішли обідати, ми садимо. Постріляли перед вечерею, пішли вечеряти. Ми знову садимо. і так кожний день. - Чому не виїжджаєте? Що Вас змушує? - А куди нам їхати? Хто нас жде. Тут все своє і собака моя. Він не кусається, але обстрілів боїться. Перший у погріб біжить.
На тепер у Вищетарасівці проживає близько 2 тисяч населення, третина через обстріли виїхала.
Олександр Сівак - староста Вищетарасівки:
Дуже не багато залишилося будинків, які не постраждали в селі. Кожен хоч трохи якимось уламком, вікно розбито. Щоб сильно, то це, напевно, відсотків до 20. Люди все одно городи зорали, заволочили. Зараз дякуючи благодійникам отримали дуже багато насіння.
Близько тисячі наборів насіння городини вже отримали селяни.
Отримала свій пакунок і пані Наталія. Вона - багатодітна матір, на велику родину має великого города - понад 10 соток. Каже, саджати потрібно усього і побільше, а його не накупишся.
Наталія - жителька села Вищетарасівка:
Зекономить бюджет - то точно, тому що дають, і дякую, на скільки не скажу, чесно, бо ціни ростуть кожну хвилину.
Пані Тетяна веде нас на город. В руках тримає пакунок з кукурудзою, говорить саме для неї лишила кілька грядок.
Саджу між кабаками, між огірками. Вони притіняють огірки, кабаки, і тоді все добре.
Селяни сподіваються на дощове літо, як і минулого року. Бо кажуть, після того, як обміліло Каховське водосховище у спекотні дні бувають перебої із водою, а відтак і з поливом.
Тетяна Олійник - жителька села Вищетарасівка:
Все треба полити. А що тягати. Протягну шлангу і побризкаю. Надіємося дощ буде. Дуже надіємося.
Загалом жителі села налаштовані оптимістично. І навіть - запрошують приїздити до них на полуницю. Кажуть, вона на Нікопольщині найсмачніша.
