У вогонь і в воду: історія дружби бійця та собаки, народжена на фронті [ Редагувати ]
Чотирилапі знайди часто стають вірними друзями наших бійців на фронті. Бо ті рятують їх від смерті. Так псу Яші пощастило зустріти Андрія з підрозділу прикордонників. Поблизу одного із сіл на східних рубежах нашої країни чоловік із побратимами не дав собаці загинути. Відтоді Яшка за Андрія у вогонь і у воду. Їхня історія - далі.
Ось таким знесиленим, кволим і зляканим наші військові знайшли собаку.
Андрій, прикордонник:
Він прийшов до нас і почав просити їсти, був дуже худий. Назвав мій побратим, не я, бо він казав чорний циган Яша, так і вийшло.
Пес швидко адаптувався до буднів у війську та не полишав свого рятувальника ні на хвилину.
Відтоді, як прикордонники підібрали Яшу, він за будь-яких умов не відходив від Андрія, і швидко став улюбленцем усього підрозділу.
Андрій, прикордонник:
Як ми його вивезли, він з нами проїхав майже всі кордони, це були Суми, потім ще один Донбас, Волинь, цей собака завше був на кордоні.
За час перебування у зоні бойових дій Яша навчився навіть попереджувати військових про небезпеку.
Андрій, прикордонник:
Коли виїжджали на позиції, це був кордон, пункти пропуску закриті, собака завжди чув, коли наближаються люди, коли були виходи, то він перший спускався в підвал, ми по ньому бачили, коли потрібно і нам піти разом з ним.
Особливо собаці подобалось їздити машиною. У тилу він з Андрієм патрулював український кордон.
Андрій, прикордонник:
Коли хлопці на автомобіля під'їжджали, він заплигував і їхав можна сказати до одних, до інших, бо різні ділянки, і ввечері завше вертався додому.
Андрій вирішив собаку залишити собі, адже Яша тепер завжди поряд - і в тилу, і на позиціях. Ньому, здається, радіє і сам пес, який колись просто вдало прийшов по допомогу до українських військових.
