Знищив у першому бою два танки рф: історія бійця "Донбаса" [ Редагувати ]

Його рідний будинок нині в окупації. Тож у перший день повномасштабного вторгнення боєць за позивним "Донбас" пішов до військкомату. А коли там не взяли - попрямував до військової частини Нацгвардії. Уже за пів року став командиром відділення. І під час першого свого контактного бою знищив два ворожих танки.

Історія бійця Нацгвардії, який мріє про мирне життя, але не може його дозволити собі - наступний матеріал.

Боєць на пcевдо "Донбас" показує, як модернізує і покращує свій автомат Калашникова. Хоча в цивільному житті чоловік справ зі зброєю не мав. Він пішов на фронт на другий день великої війни. Одразу до бригади Нацгвардії, щоб не стояти в чергах до військкомату.

Я йшов захищати свою сім'ю, адже мене прийшли вбивати. Я вважаю, що обов'язок кожного чоловіка - захищати рідне.

Мінімальна підготовка - й одразу на першу лінію. Треба було чатувати підступи до Харкова. Потім звільняти Балаклію.

Позивний "Донбас", боєць 5 Слобожанської бригади Нацгвардії України:

Я вам скажу так: я не планував понад п'ять днів протриматися. Розумів, що противник перевершує кількісно й озброєнням. І наше завдання, як добровольців було - дати можливість перегрупуватись. Стримати ворога. Я вважаю, ми з цим упоралися.

Перший великий бій він прийняв уже як командир відділення. В лютому 2023-го. Під Кремінною на бійців рушили танки.

Знаєте, коли вилазиш з окопу, і бачиш, як у фільмах про Другу світову війну - танк іде на тебе. Танки пройшли, ми не змогли їх зупинити. Ну а там, де танки, там і піхота. Піхоту ми відрізали, танки змушені були повернутися. На зворотному шляху, за метрів 25 від нас, один із них роззувся на міні. Не знаю, навіщо, командир танка виліз, і його одразу зняв мій лівий фланг. Прицільно в голову. Другий танк став метрів за п'ятдесят навпроти, і почав нас розбирати. Разом із ЗСУ було ухвалене рішення: якщо ми викличемо вогонь на себе, це дасть нам шанс. Підбити ми танк тоді не підбили артилерією, але злякали. І далі його вже дроном доконали.

З того бою наші захисники вийшли без втрат. А от ворог позбувся двох танків. Донбас каже, бойового досвіду йому бракувало, тож рішення у тому бою приймав інтуїтивно.

Жити хочеться. У тім бою у мене 7 разів клинило гранати. Летіло усе, що лише може. І коли закінчилось протитанкове, в хід пішло уже звичайне стрілецьке.

Варіанту відійти назад, каже "Донбас", він не розглядає майже ніколи.

Я завжди працював з хлопцями й завжди налаштовував, що ми не відступаємо. Бо якщо один із них почне відступати, загинуть усі, і шансів у нас не буде. Коли повертаєшся до противника спиною, дев'яносто - дев'яносто п'ять відсотків, що загинеш. І втрата позиції означає втрату позицій з флангів.

Точно так вважають і бійці підрозділу "Донбаса".

Позивний "Арафат», боєць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:

У нього, як кажуть, така манера. Все жартома виходить: так, мужики, там ми зараз трохи постріляємо, там поганяємо, каже. Хі-хі, хаха, тобто вже люди від цього адреналіну якось заспокоюються. Все, каже, буде нормально. Все буде добре. Все, каже. Ти там стань, ти там, стань там, ти сховай машину, щоб тебе не було видно, десь там відійди, тобто він дає вказівки чіткі.

"Донбас" каже, хоч і втомлений, але вперто буде битися далі. А ось так бачить нашу перемогу.

Звільнити нашу землю від ворога, знищити його, вийти до адміністративних кордонів, повернути повністю наші території. І, ну, наскільки я розумію, це, можливо, тільки коли наш ворог буде розбитий на його території економічно і військовим шляхом у тому числі.

Вдома на "Донбаса" чекає дружина. Чоловік мріє про море і тихий відпочинок. Але все це пізніше, після виконання бойових завдань.