Реабілітація військовослужбовців: як медики допомагають бійцям [ Редагувати ]

Відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни. Тут виходжують важкопоранених бійців зі всієї України.

Пацієнт поступив до нас близько трьох тижнів назад, отримав травму спинного мозку грудного відділу.

Володимир за позивним "Тєма" у складі Луганського прикордонного загону боронив Серебрянський ліс. Три місяці тому потрапив під обстріл.

Володимир, військовослужбовець:

Прилетіло таке, навіть не знаю, що прилетіло. Вибух був такий серйозний. Відчув, що ноги не йдуть. Як я на ноги - думав, що ніг не має, але глянув, що ноги є, все нормально.

У бійця спінальна травма і паралізувало ноги. Нині вчиться мобільності на кріслі колісному.

- Ви самостійно пересідаєте? - Пересідаю самостійно, вдіваюся. - А коли приїхали, то пересідали самостійно? - Ні, я тільки сідав у нього.

Відділення одне з найбільших в Україні. Основний напрямок - реабілітація після травми спинного мозку.

Дмитро Разкевич, лікар фізичної та реабілітаційної медицини:

Спинний мозок оточений хребцями і на нього важко вплинути: чи це медикаментозно, чи іншими речами. Дуже величезну роль грає в хорошому прогнозі повнота ураження та спонтанне відновлення.

- На ліву можу, на праву - тягне. Аж куприк тако донизу весь. - А тепер перевертаєтесь і на п'ятках ідете до Романа.

А цього чоловіка саме оформляють в госпіталь. Розповідає, нещодавно зодягнув бронежилет і впав.

- Де болить? - Тут болить. Ці лікарі спочатку питають, де болить, а потім - давлять.

Ірина Каспришен, завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

Крім того, що він потребує і реабілітаційних втручань, у нього є ще больовий синдром. Ми мусимо йому допомогти пройти реабілітацію паралельно з лікуванням.

З кожним бійцем працює ціла команда медиків.

Ірина Каспришен, завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

У кожного пацієнта є, крім лікаря, свій фізичний терапевт, по потребі є ерготерапевт, є обов'язково психолог, соціальний працівник і медсестра.

Медсестра Алла з пацієнтами цілодобово.

Алла Маринич, постова медична сестра:

Медична сестра в реабілітації має проконтролювати пацієнта, тобто чи він поїв, чи він самостійно вживає їжу. Так само ми контролюємо, як пацієнт вдягається, через те, що в нас хлопці в більшості лежачі.

За емоційним і психологічним станом бійців стежать фахівці.

Тамара Пилипюк, клінічний психолог:

Ми вже включаємося в діагностику, щоб не пропустити якісь клінічні стани. Такі там як депресія, тривога, можливо, якийсь посттравматичний стресовий розлад.

У залі фізичної терапії з пораненими працюють ерго- та фізичні терапевти.

Руслана Кухаревич, фізична терапевтка:

Основний тренажер для пацієнта - це фізичний терапевт, руки фізичного терапевта. Напрацьовуємо мобільність, працюємо над силою, над витривалістю, над координацією, над вдосконаленням руху.

А ще вчать рідних, як поводитися з людиною з інвалідністю. Тутешні медики опановують закордонні практики, адже реабілітація в Україні тільки розвивається.

Ірина Каспришен, завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

Дуже довго йшли інші країни, щоб побудувати реабілітацію в себе. В нас цього часу просто немає. І ми мусимо між собою ділитися досвідом - кожна лікарня, кожне відділення.

Працівники госпіталю не лише лікують військовиків, а й готують їх до цивільного життя поза межами медзакладу.

Оксана Киричук, медична директорка Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

Вони навчають пацієнта другий раз в житті ходити, навчають бути максимально незалежними, максимально самодостатніми, соціалізують в цьому суспільстві.

Загалом у відділенні працює понад сотню медпрацівників. Усією командою керує Ірина Каспришен. За першим фахом вона лікар-невролог, а другу спеціалізацію в реабілітації здобула у Польщі. Могла б, каже, там і залишитися працювати, але марила лише медициною в Україні. Жінка продовжує справу своїх батьків.

Ірина Каспришен, завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

Мама - сімейний лікар, а тато в мене все життя завідувач травматології. Я скільки себе пам'ятаю - я завжди була в лікарні, я там росла. Я дуже хотіла просто бути лікарем.

Мотивацію надає команда, каже пані Ірина, а ще - успіхи пацієнтів. На стіні у її кабінеті подарований розвідниками шеврон з написом: "Неможливого - не буває".

Є проблеми, які треба вирішувати. Якщо ми будемо казати, що це неможливо - ми їх не вирішимо. Треба шукати шляхи завжди.