Відкрив підприємство з розмінування: історія фермера-сапера [ Редагувати ]
Фермер і за сумісництвом сапер. На Харківщині фермер почав займатися розмінуванням своїх земель. Закупив обладнання, створив підприємство й навчив своїх робітників на саперів. Господарство вже завершує очищати свої землі й готове допомагати сусідам. Тільки у Харківській області потенційно замінованими вважають 40 відсотків усіх деокупованих територій. Поки що очистили невелику частину. Як з проблемою впоралися в Республіці Хорватія, країні, яка також пережила війну і вже 30 років займається розмінуванням своїх земель, дивіться далі.
Фермер Андрій Воронкін показує залишки ракети "Точка-У", яку збили над його полем у 22-му.
Ждать саперів було ніколи, і ми її з хлопцями загрузили, ми самі це все брали, убирали, вивозили.
Землі його господарства тягнуться вздовж східного кордону Харківщини. 70 відсотків були або під окупацією, або в зоні бойових дій. На полях лишилися тонни вибухонебезпечного залізяччя.
Андрій Воронкін, фермер:
Це російський танк, який під час боїв під селом Вірнопілля був знищений нашими хлопцями й остався на наших полях. І при розмінуванні наших полів ми оцей весь металолом рускій: "Точки-У", ракети, ми все його зібрали з полів. Близько 100 тонн металолому ми зібрали.
Треба було сіяти, тож, згадавши досвід строкової служби, де був сапером, пан Андрій взявся розміновувати угіддя самотужки.
Андрій Воронкін, фермер:
У мене є товариш, який колишній воєнний. Близько трьох місяців ми розміновували вдвох, хлопці допомагали, механізатори, виносили міни, ми розміновували, після чого було прийнято рішення, що ми цього не зробимо на такій кількості землі, і було прийнято рішення, давай, мабуть, отправлять хлопців на навчання в саперів.
За півтора року придбали необхідне обладнання й техніку. Створили підприємство. У державному центрі протимінної діяльності вивчили 20 саперів. Сюди перейшов працювати й Сергій. В мирному житті він був менеджером.
Сергій Семенюк, сапер гуманітарного розмінування:
Повинен щось був робити: або на фронт, або якось допомагати своїй державі саме таким ось методом, розмінування. Навчалися в Новій Водолазі близько двох місяців, теоретичні питання там були, знання ми получали, практичні були заняття в нас та екзамени.
Тепер до фермера часто звертаються із сусідніх господарств. Просять допомогти з розмінуванням. Він - готовий. Але тільки після офіційного дозволу держави.
Андрій Воронкін, фермер:
Якщо аграрії будуть звертатися до Центру протимінної діяльності і центр надасть нам наказ про те, що ми маємо можливість іти допомагати, ми будемо допомагати.
Схожий гіркий досвід війни з розчищування величезних замінованих територій має Республіка Хорватія.
Світлана Шекера, кореспондентка:
Після завершення війни чверть території Хорватії була забруднена мінами. І вже 29 років тут триває розмінування. Та деякі території небезпечні й досі.
Невен Карас - ветеран війни. Згадує, з чого починали.
Невен Карас, помічник начальника управління цивільного захисту МВС Республіки Хорватія:
У 98-му та 2000 роках пріоритетами були розмінування доріг, розмінування територій біля будинків. Це райони, де проживали люди і на які було важливо перш за все звернути увагу. Отже, коли цю початкову територію було завершено, тоді наші зусилля були спрямовані на великі сільськогосподарські господарства. Це був другий пріоритет. Далі - це ліси.
У середині 90-х великі іноземні компанії братися за розмінування в Хорватії не хотіли. Тож викопувати міни доводилося місцевим жителям самотужки.
Невен Карас, помічник начальника управління цивільного захисту МВС Республіки Хорватія:
І, на жаль, це самовільне розмінування завдало більше шкоди. Вони видалили видимі міни й снаряди, але вони знищили карту мінного поля, і якщо вони залишили одну або дві міни, вони небезпечніші, ніж ціле мінне поле. Бо люди гинуть через одну чи дві міни, які десь залишилися.
Перші три роки після війни розмінуванням займалися державні установи Республіки Хорватія. Та за три роки зрозуміли, що це і дорого, й неефективно, і надто повільно. Тоді взялися залучати приватні компанії.
Невен Карас, помічник начальника управління цивільного захисту МВС Республіки Хорватія:
І це був гарний вибір. Залучалося дуже багато пожертвувань. Особливо помітно це стало після того, як ми вступили до Європейського Союзу. Надавала допомогу ООН. Було розміновано майже чверть, 25% суші Хорватії.
Тепер розмінуванням в Хорватії займаються 42 приватні компанії. Для Гордана Печиша це вже сімейний бізнес, якому 30 років. Займаються виготовленням машин для розмінування. Працюють у 40 країнах світу. Постачають свою техніку і в Україну.
Світлана Шекера, кореспондентка:
Сорок п'ять ось таких машин для механічного розмінування вже поїхали з Хорватії до України. До кінця року передадуть ще 22 таких машини.
У планах хорватських колег - відкрити компанію в Україні, щоб на місці збирати машини для механізованого розмінування. Гордан вже приїздив у Київ навчати персонал.
Гордан Пешич, DOK-ING, Член правління:
Ми збираємось підготувати понад 200 спеціалістів, які зможуть обслуговувати всі операції з системами.
Хорвати кажуть, у себе в країні вклали в розмінування вже більше мільярда євро. Потужно допомагає Євросоюз. І до 1 березня планують повністю розмінувати всі землі. Та хорватські демінери і потому не залишаться без роботи. Планують передавати досвід українцям.
