У Нікополі продовжує працювати бізнес попри щоденні атаки [ Редагувати ]
Протягом дня російська армія атакувала Нікополь, застосовуючи безпілотники. З них окупанти скидали боєприпаси. Поцілили й дронами-камікадзе. Пошкоджені санаторій, п'ятиповерхівка та 3 приватні будинки.
Та попри щоденні атаки у Нікополі продовжують жити близько 40 відсотків населення. Працює і бізнес, хоча зізнаються: про розвиток нині не йдеться. Як працюють підприємці у прифронтовій зоні? Репортаж Олени Мендалюк.
Олена Мендалюк - кореспондентка:
Нікополь вже більше двох років під атакою артилерії та ФПВ-камікадзе. Втім тут продовжують жити близько 60 тисяч населення, і вони щодня живуть і працюють під звуки вибухів.
Це звуки прифронтового міста, та якщо придивитися навколо, тут попри все продовжує вирувати життя.
Наталія близько 30 років продає жіночий одяг. Живе і працює в Нікополі. Та за 10 років російсько-української війни, із п'яти торгівельних точок лишилась одна.
Наталія Пилипенко, приватна підприємиця:
Знаєте, як в українських анекдотах: "Жінка все в одному - і жінка, і волонтер, і мама, і продавчиня, і бізнесмен, все в одному флаконі".
Запрошує нас у свій маленький, але з великим асортиментом магазин.
І купальнички, і спідня білизна є, і халатики, вже теплі, я вже виставила зимовий асортимент, і теплі костюмчики, спорт, і куртки замовила навіть, тому що іноді треба...
Від початку повномасштабного вторгнення магазин став ще і своєрідним осередком волонтерства. Син пані Наталії з перших днів став на захист України.
Наталія Пилипенко, приватна підприємиця:
Син почав до мене звертатися. Мамуся, якщо можна, в мене бригада, треба шкарпетки, треба кава, треба печиво, треба чай. Якщо можна. Тут в мене була гора така, приносили шкарпетки, каву, чай. Чесно кажучи, в перші дні я плакала.
І так з 2022 року пані Наталія поєднує бізнес і волонтерство. Магазин відкриває о 12 годині, бо зранку збирає продовольство для приготування їжі бійцям.
Тут же плетуть маскувальні сітки для воїнів. Якраз сьогодні жінка приїхала по замовлення, яке прийшло від хлопців з передової.
Маскувальні сітки завантажує у багажник і далі на пошту - для бійців замовила 200 пар шкарпеток, знайшла постачальника, який віддав по 7 гривень за пару.
Жінка зізнається: вести бізнес у прифронтовому місті дедалі важче. І хоча, через близькість до фронту звільнили від податків, але і видатків вистачає - оренда приміщення, світло, вода, вивіз сміття та прибирання території, закупівля товару. А ще бувають дні та навіть тижні, що торгівлі взагалі немає.
Наталія Пилипенко, приватна підприємиця:
От прийшов продаж, я кажу: дівчатка, будь ласка, киньте на карточку, мені потрібно терміново покрити цей борг. А як інакше казати. Щоб у нас дохід тут був? Ні. Мені іноді приходять і розповідають, а що мені тут донатить. Я 8 тисяч заробляю, а в мене в місяць і 5 може не бути.
Крістіна має інтернет-бізнес, також живе і працює в Нікополі. Щоправда, могла б це робити у будь-якому безпечному куточку, але каже: це її рідне місто, і вона його не покине.
Крістіна Резнікова - приватна підприємиця:
В Нікополь ми купили станцію, ми облаштували місце, де завжди буде інтернет і буде тепло. Це питання про силу духу, напевно, і про боротьбу, бо я вважаю, що це мій дім.
Разом з чоловіком у 2023 взяли участь у грантовій програмі. Виграли кошти для відпочинку малечі.
Крістіна Резнікова - приватна підприємиця:
Соціальний табір саме для дітей Нікополя і дітей, які пережили окупацію. Херсон, наприклад. 8 місяців діти жили в підвалах, ми їх вивозили по гранту на Драгобрат. І вони гуляли, відпочивали, соціалізувалися. Ми працювали з психологами з ними.
З дівчиною спілкуємося в одній з кав'ярень Нікополя, яка теж працює під обстрілами й під звуки вибухів. В обідню перерву майже усі столики зайняті.
Крістіна Резнікова - приватна підприємиця:
Тут люди об'єднуються, вони працюють, відкривають свої магазини, відкривають кав'ярні, відкривають пекарні, і взагалі ми тут всі, як одна велика сім'я.
