Вивезла 150 собак із Бахмута: історія вчительки, яка створила притулок для тварин "Лада [ Редагувати ]
За добу евакуювати 150 собак - завдання, яке стало посильним для простої вчительки з Бахмута. Жінка погодилася на евакуацію з міста тільки з безпритульними тваринами, якими опікувалася поза роботою. Притулок для тварин нині дислокується на Дніпропетровщині. А кількість собак, які потребують захисту, зросла до двохсот. Для утримання хвостатих банально не вистачає вольєрів, корму, ліків та й за оренду платити треба. Олена Мендалюк розбиралася в проблемі.
Кожна тваринка має свою історію, свою трагічну історію. Більшість тварин - це тварини, яких залишили власники, коли вони тікали від війни.
Марина Шажко - вчителька англійської мови із Бахмута. Ще 2011 року в рідному місті вона створила "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада". На початок 22 року в жінки було вже 150 підопічних. Виїжджати вирішили, коли притулок удруге обстріляли росіяни.
Сталося сьогодні визволення нас. Точніше наших тварин від їхніх будиночків.
Марина Шашко - керівниця громадської організації "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада":
У нас собачка була, її ім'я було Ладушка. Лада, така ж назва нашого притулку. Уламок пролетів всю територію нашого притулку і прилетів до її будки. Вона померла миттєво.
Рівно за добу Марина разом з волонтерами вивезли усіх собак на Дніпропетровщину.
Марина Шашко - керівниця громадської організації "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада":
Я ніколи не забуду ці очі, коли ми їх вантажили до цих кліток, їх очі. Це жах.
Місце для чотирилапих знайшли у невеликому селі за кілька кілометрів від Дніпра.
На момент приїзду всіх тварин була готова тільки ця частина - там 21 вольєр. Нічого не було, ні цього вигульного майданчика, ні цих вольєрів. На тій території теж нічого не було, тільки приміщення.
Сьогодні тут більше 200 тварин. Найстарша у притулку Бетті - їй 13 років, її хазяїн військовослужбовець.
Вона до останнього була у Бахмуті. Її вивезли у квітні 23, коли вже наближалась окупація.
На Дніпропетровщину евакуювалися і волонтерки, які допомагають з тваринами з перших днів заснування притулку. Людмила нині виходжує Амура. Цю вівчарку підібрали на вулиці Бахмута ще на початку великої війни. Пережите вплинуло на здоров'я собаки. Нещодавно він переніс інсульт.
Людмила Булавка, волонтерка громадської організації "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада":
Жив там зі мною у підвалі до самого виїзду. Зараз в нього трохи порушена координація, бо в нього був інсульт. Він ще так ходить трохи. Але намагається сам ходити.
Амадей - з Торецька. У притулок його привезли із глибокими опіками, розповідає волонтерка Ольга.
Ольга Литовченко, волонтерка громадської організації "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада":
З того виду, який він приїхав, було зрозуміло, що він потрапив під запалювальні снаряди або тікав через вогонь, бо в нього всі лапки, мордочка, вушка. Було така суцільна рана. Шкіра запалена. Ми вже декілька місяців його лікуємо.
А цього алабая врятували від кепських господарів уже тут, на Дніпропетровщині. Пес потрапив до них у жахливому стані - виснажений та голодний. За порятунок віддячує обіймами.
Це просто людина, а не тварина. Він такий лагідний, добрий, він ображається, коли його не погладили.
Через таке поводження та через війну, чи не кожного хвостатого довелося виводити зі стану стресу. Зараз саме час приймання ліків. Пігулки ховають у ліверну ковбасу.
Багато тварин в нас мають хронічні захворювання, також вони після жахливих стресів, тому вони на постійній медикаментозній підтримці.
Підтримка притулку, а це і ліки, харчування, а ще оренда території - обходяться у 15 тисяч гривень щомісяця. Та є чотирилапі, які досі не мають вольєрів, кошти на їхнє спорудження ще шукають.
Марина Шашко, керівниця громадської організації "Бахмутське товариство захисту тварин "Лада":
Собаки всюди, тому що у нас не вистачає вольєрів на всіх, ще 20 тваринок у нас на ланцюгах. Потрібні вольєри, потрібно утеплення приміщення, потрібні дрова.
Та волонтерки кажуть: попри складнощі, вони загартовані - пережили бомбардування, дві зими поза рідним домом. І сподіваються: близькі по духу люди й надалі їх підтримуватимуть.
