Пересуваються в темряві, щоб не помітили ворожі дрони: як працюють артилеристи [ Редагувати ]

Втрата Збройними силами позицій у районі Торецька може заблокувати логістику на більшій частині сходу. Про такі ризики пише "The New York Times". Як зазначають тамтешні аналітики, взяття міста відкриє росіянам прямі шляхи до інших великих міст - таких як Костянтинівка, Краматорськ та Слов’янськ. Водночас мій колега воєнкор Руслан Смєщук каже: наші військові на Торецькому напрямку стоять міцно. Хоча їм важко. Воюють з укріплень. Пересуваються за темряви, щоб не помітили ворожі дрони. А всі можливі підходи до позицій ретельно замінували. Про роботу наших артилеристів дивіться в нашому ексклюзивному репортажі.

Майже світанок, Торецький напрямок. У темряві, що зменшує шанси бути вбитим російським дроном або артою, ми заїжджаємо на позиції артилерії. Нас зустрічає канонада та шкварчання сніданку на пательні.

На це завжди час знайдеться, але це таке діло - доводиться все кидати й виконувати завдання. У нас, зазвичай, ти не очікуєш, коли все відбувається.

Цього разу щастить: ворог дає нормально поснідати. І починається очікування. Лінія фронту ретельно моніториться, тож гармашів можуть застосувати буквально у будь-яку мить їхнього чергування.

Ну от, кількагодинне очікування закінчилося. Постійно лунають вибухи, це стріляє наша артилерія. Але от зараз, конкретно для цього розрахунку, надійшов наказ готуватися. І відкривати вогонь. Буде щонайменше 3 постріли, потім коректура. Ну, і далі будемо дивитися.

Розвідка виявила групу росіян в Торецьку, яка зайняла розбитий будинок. Після того надходить команда маскувати гаубицю.

Але от буквально в наступну хвилину надходить команда до бою. Тобто гармаші будуть продовжувати наносити вогневе ураження по координатах.

Можемо повернутися і назад знову. З'являються нові цілі й доводиться відпрацьовувати далі. Тобто ворог покидає позицію, в цей момент він уразливий і ми відпрацьовуємо.

Після того маскування і в укриття. Гармаші працюють такими короткими серіями, тому що тут в небі навіть ФПВ-дрони сюди добивають. І весь час, коли вони не стріляють, знаходяться в укритті. Ну, і намагаються все робити швидко, адже коли гармата працює, вона найбільш сильно себе демаскує.

Зараз було дуже добре, всі чотири постріли в ціль попали.

Невдовзі надходить відео ураження будинку з росіянами. До повномасштабного вторгнення ці чоловіки були патрульними поліцейськими. Але зараз гармаші необхідніші. Тож вони пройшли навчання і тепер тут.

Олександр, військовослужбовець Національної поліції:

Вчимося, он постійно навчаємося. Є старші, досвідчені колеги, які допомагають, направляють, корегують. І ми завжди співпрацюємо, ми одна команда. Артилерія - це багато математики, з нею треба на "ти".

Максим, військовослужбовець Національної поліції:

Почав засновуватись цей підрозділ патрульної поліції "Хижак". І поступила така пропозиція, що можна поїхати навчатися. І вже працювати в зоні бойових дій. Ну, і от пройшов навчання.

І воює. Рік був навідником гармати, тобто особисто націлював гаубицю. Сьогодні він координує наведення всього розрахунку.

- Сань, приціл 275, рівень без змін - по готовності постріл, як прийняв? - Постріл по готовності, прийняв. Плюс. Постріл пішов. - Добре, підводьтесь.

Самі себе чоловіки іноді називають артилеристами-новачками. Але насправді це вже команда з досвідом.

Богдан, військовослужбовець Національної поліції:

- Ми там стояли за Часовим Яром і відбивали наступ противника. І тоді ми потрапляли навіть по БМП. Ну, тобто працювали по техніці й попадали по техніці. Прям по самій, так. - А ви рахували, скільки ви снарядів випустили? - Там? Ні, взагалі. - Ну, це сотні? Тисячі? - Ні, не тисячі, але сотні.

Богдан теж був патрульним, а зараз заряджає гаубиці.

Богдан, військовослужбовець Національної поліції:

По-різному буває, все залежить від темпу нашої роботи. Бувало, що ми там робили 4-5 пострілів, і це на добу, і по нас не стріляли. А бувало, ми протягом години, навіть менше, 30-40 хвилин, 17 пострілів робили. І нам тоді з періодичністю у дві хвилини прилетіло 17 снарядів по нашій позиції. Було і таке.

Але сьогодні по позиціях арти нічого не летить. Тільки відлітає.

Невдовзі погода починає псуватися. Затягує довгий дощ. Але робота гармашів не припиняється.

Павло, військовослужбовець Національної поліції:

- Є певні умови праці в непогоду. Не стріляємо фугасами, там взриватель дуже чутливий, може спрацювати на дощ і таке інше. Вітер, дощ. Це впливає на політ снаряда. - А дрони? - А дрони відіграють свою роль, вони літають, все одно бачать, тому намагаємося швидко відстріляти й в укриття.

А потім знову маскування. І знову серія пострілів. І знову маскування і в бліндаж. Це такий фронтовий ритм арти. Так триває до самого вечора. Іноді над головою свистять снаряди.

І знову у темряві броньовиком нас вивозять з позицій. А фронтовий цикл продовжується. Стрільба, маскування, стрільба.