Шведські бронетранспортери PBV-302 вже поповнили арсенал Сухопутних військ [ Редагувати ]
Шведські бронетранспортери PBV-302 уже в Україні. Цьогоріч наприкінці травня Швеція оголосила найбільший пакет військової допомоги, до якого увійшли всі наявні у дружньої країни бронетранспортери цього класу. Що це за машина і як вона зарекомендувала себе на полі бою? Тест-драйв із навчального центру у репортажі, підготовленому спільно із Командуванням Сухопутних військ.
Василь, військовослужбовець ЗСУ:
Хлопці дуже швидко на ній вчаться їздити, буквально сів і поїхав. Дуже просто, все як у звичайній машині, просто замість руля це ричаги, це вісім передач, чотири понижених і чотири повишених.
Шведський гусеничний бронетранспортер проходить випробування українським рельєфом. Військовослужбовці кажуть: це такий собі брат-близнюк американського М113.
Олег Грицун, офіцер управління комунікацій Командування Сухопутних військ ЗСУ:
Я зараз за кермом машини, яка до того, як потрапити в Україну, була на озброєнні лише однієї армії світу, Швеції, це Pаnzer Bankswagen 302, і ми зараз у місці, де у Сухопутних військах готують екіпажі на ці машини. Ну, мої враження, мене просто всього трусить, це нереально, перший раз в житті я вожу техніку на ричагах, ще й на ручній коробці передач.
12-тонний БТР шведського виробництва досить маневрений, розповідають наші захисники.
Позивний "Сивий", військовослужбовець ЗСУ:
Машина є гусеничною, досить непоганою, по своїй прохідності вона практично не поступається БМП, можливо, навіть і може бути краще. Будь-яка калюжа, будь-який підйомчик, який у нас є з гряззю, вона витягує дуже прекрасно.
Військовослужбовець із позивним "Сивий" показує нам машину всередині.
Позивний "Сивий", військовослужбовець ЗСУ:
Десантне відділення у нас включає вісім посадочних місць для десанту, вісім сідушок, а також місце, де десант може зберігати свою зброю, боєприпаси додаткові чи провізію, яку вона з собою вивозить при потребі евакуації більше чотирьох поранених людей, лежачих людей, ось це все ми розбираємо, воно все знімається.
Олег Грицун, офіцер управління комунікацій Командування Сухопутних військ ЗСУ:
Коли будувались машини, була одна з умов, яку конструктори мали виконати. Екіпаж мав мати змогу вести вогонь, не покидаючи машину. Саме тому розробили ось такі люки, які відкриваються з місця командира.
Сьогодні задача екіпажу PBV 302 – долати природні бар’єри та пересуватися бездоріжжям. У машині все для цього передбачено.
Максимальна швидкість по спідометру - 80, але рекомендована - не більше 60 км/год, також, що одне є у Швеції, що в цій машині добре, що натяжка гусениць проводиться безпосередньо з кабіни механіка водія, де ми будемо проїжджати, ми зможемо чи підтягнути собі гусениці, чи попустити, залежно від ситуації. Якщо порівнювати з нашим БМП, її дуже складно роззути.
Окремо тут, на полігоні, навчають операторів-навідників.
Позивний "Волонтер", військовослужбовець ЗСУ:
Це є авіаційна гармата, дуже швидкострільна, але подача наших набоїв іде через магазин, магазин в нас трьохрядний, і ми можемо спорядити 30 патронів, тут дуже важливо навчити наших курсантів розбирати магазини, їх обслуговувати, тому що це є подача БК, якщо ми не будемо мати в гарматі патронів, відповідно ми не зможемо стріляти, не зможемо стріляти, будемо приречені на знищення.
Далі боєприпаси вантажать у десантне відділення, навідник займає своє місце у БТРі.
Позивний "Волонтер", військовослужбовець ЗСУ:
Якщо мені поступила команда, що, наприклад, ворог, на 9 годину в мене є педаль, яка допоможе мені розвернути башню дуже швидко. І тоді я вже наводжуся на ворога і відкриваю вогонь за командою, дуже швидкострільна гармата, вісім пострілів в секунду можна зробити.
Олег Грицун, офіцер управління комунікацій Командування Сухопутних військ ЗСУ:
Гармату обслужили, гармату зарядили, виконуємо стрільбу.
Після відпрацювання теорії та практики механіки-водії та оператори-навідники вирушать на бойові позиції нищити російських окупантів зі шведських бронетранспортерів.
