За кілька місяців полону втратив 20 кілограмів: історія морпіха [ Редагувати ]
Уродженець Криму Георгій Рошка став на захист України у 2017 році. Коли почалася велика війна, боронив Маріуполь. У важких боях на "Азовсталі" двічі був поранений, тоді й втратив руку. Та найтяжчим випробуванням став полон. За кілька місяців погроз, фізичного болю, голоду й психологічного тиску воїн втратив 20 кілограмів ваги. Історія українського морпіха - у матеріалі Ольги Лучек.
Георгій Рошка родом із Сімферополя. На захист України став ще у 2017-му - добровольцем пішов у "Правий Сектор".
Георгій Рошка, полонений:
Мені тоді було 24, це перша ротація у нас була в Пєски біля Донецького аеропорту, потім Авдіївка, Ясинувата, у 20-му році я вже підписав контракт в морську піхоту - штурмовий батальйон 36 бригади морської піхоти. Ну, і напрямок Маріуполь у нас був постійно.
Маріуполь, то рана, яка досі кровить, каже Георгій.
Георгій Рошка, полонений:
І почався ад на землі, почали Маріуполь закидувати бомбами, 24 на 7, потім 13 числа ми з командиром "Волиною" та іншими командирами пішли на "Азовсталь" до азовців.
Перше поранення Георгій дістав через ворожу міну. Попри перелом та осколки в нозі, разом з побратимами боронив "Азовсталь". Під час одного з обстрілів морпіху посікло вже руку. Життя врятував друг Василь, який досі в полоні.
Георгій Рошка, полонений:
Мінометки працювали по нас, я доходжу до кута будинку, мені Васян кричить виход, я повертаюся, мені в плече прилітають осколки, на виліт через лопатку, перебиває сухожилля артерію, а якби Васян мені не крикнув виход і я не повернувся, це все б просто в обличчя прилетіло, я б був "двохсотий". Дякую Васяну, тоді мені спас життя.
Швидко евакуюватися не вдалося: коли поранений дістався бункера, руку вже було не врятувати - почалося змертвіння тканин. Ворожі обстріли не припинялися, поранених ставало все більше. Щоб зберегти захисникам життя, командування наказало виходити.
Георгій Рошка, полонений:
Тиша була тільки тоді, коли прийшов наказ від Головнокомандувача нашого скласти зброю і виходити до рашистів в полон, бо вже не було сенсу далі триматись, було дуже багато "трьохсотих", важких "трьохсотих", боєприпасів не було, провізії теж не було.
Георгія побратими несли на ношах.
Георгій Рошка, полонений:
Дистанція була нормальна така, добре не пам'ятаю, бо була велика кровотеча. Плюс ми вже їли стаканчик з-під кави такий сто грамів, там 2-3 ложки каші, і це на добу.
Знесилені та налякані невідомістю, українські захисники прибули в окупований Новоазовськ. Звідти Георгія перевели в лікарню в Донецьку. Щоб послабити дух українців, окупанти вдавалися до хитрощів, пригадує Георгій.
Георгій Рошка, полонений:
Нас вивозили десь разів 4 чи 5, точно вже не помню, в автобуси грузили, від'їжджали, стояли пів дня, до вечора і назад, і так декілька разів, говорили, тіпа ваші не хочуть вас міняти, ви там нікому не потрібні.
На допитах росіяни тиснули психологічно, Георгія називали фашистом та зрадником.
Георгій Рошка, полонений:
Як це кримчанин воює проти них, ми ж по ідеї маємо бути за рашистів, ну, трошки шось не получилось. Перше питання, яке було, "правосеки" або "азовці" єсть, і я думаю, я приплив короче. Ну, вони не встигли, питали, як був підписаний в соцмережах, я сказав "Друг Махмут", це позивний мій, вони питали позивний, а мій старий позивний "Артист", і в мене там прапори з "Правим Сектором" на фоні Авдіївки, коли ми ще були в Пєсках, якщо вони б зайшли туди й побачили, то мені б трошки не пощастило, так думаю.
Полонених морили голодом. Георгій, який мав 80 кілограмів, у неволі втратив майже 20.
Георгій Рошка, полонений:
Дуже голодували, давали порції дуже маленькі, дуже маленькі, ночами не спали, просиналися від того, що їсти хочеться. Капець, у мене є відео, в інтернеті потім дивився, кості всі торчать, я там дуже сильно похудав.
Були миті, коли долала зневіра і не було сил жити.
Георгій Рошка, полонений:
Це морально дуже важко, я не знаю, як хлопці витримали, які там по декілька років були, от зараз обміняли друга Івана Тарана і Пашу, там їх забивали до костей, просто жесть, били, били, били.
Георгія мали вивезти в Оленівку, але в нього почалося зараження крові. Лікарі махнули рукою - протягне не більше як місяць. Тож як важкий "трьохсотий" морпіх потрапив у список першого обміну полонених, що відбувся 29 червня 2022 року.
Після відновлення Георгій занурився в роботу та спорт. Бігає, щоб підтримувати наших захисників.
Георгій Рошка, полонений:
Бігали марафон в Лондоні, пів року тому, назбирали до мільйона, їздили місяць тому, бігли марафон, продали на аукціоні прапор, який підписав мені "Волина", зібрали 740 тисяч, на фонд перерахували й на протезування та реабілітацію хлопцям.
Незабаром Георгій Рошка вирушає до Іспанії. Там теж візьме участь у марафоні.
